Безтурботний

— Може, всі ці пограбування планує хтось інший. Хтось, у кого є можливість діставати зброю. Автомобілі. Конспіративні квартири. У кого є чистильник, який знищує потім зброю і одяг грабіжника. І мийнику який відмиває гроші.

— Расколь?

— Якщо Расколь хоче відвернути нашу увагу від справжнього злочинця, що може бути хитромудрішим, аніж змусити нас шукати людину, чиє місцеперебування нікому не відоме? Не виключено, що він давно помер або живе за кордоном під чужим ім’ям. Коротше кажучи, підозрюваного, якого нам ніколи не вдасться виключити. Так він може змусити нас ганятися за влас-ною тінню, замість того щоб ловити винного.

— По-твоєму, він бреше?

— Всі цигани брешуть.

— І що?

— Я цитую Расколя.

— Що ж, принаймні у відчутті гумору йому не відмовиш. То чом би йому не брехати тобі, якщо він бреше всім?

Харрі не відповів.

— Нарешті просвіт, — сказала Беате, легенько натискаючи на газ.

— Постій! — раптово вигукнув Харрі. — Давай праворуч, до Фіннмарк-гате.

— Будь ласка, — здивовано сказала вона, звертаючи на вулицю перед Тоєн-парком. — Куди їдемо?

— Треба б провідати Тронна Гретте.

Сітки на тенісному корті не було. І не було світла в жодному з вікон квартири Гретте.

— Немає вдома, — констатувала Беате, коли і після другого дзвінка їм ніхто не відчинив.

Сусідське вікно несподівано відчинилося.

— Тронн там, удома він, — почувся гаркавий голос, і у вікні з’явилося зморщене баб’яче личко, яке показалося Харрі ще смаглявішим, аніж минулого разу. — Просто відчиняти не хоче. Дзвоніть довше, він відчинить.

Беате рішуче втопила кнопку, і з квартири донеслася дзвінка однотонна трель, що неприємно різонула слух. Сусідське вікно зачинилось, і відразу ж услід за цим вони побачили бліде обличчя з синяво-чорними колами навколо очей, які поглядали на них із якнайглибшою байдужістю. На Тронне Гретте був жовтий халат. Вигляд він мав такий, ніби щойно підвівся з ліжка, проспавши цілий тиждень. І не виспався. Не кажучи ні слова, він жестом запропонував їм увійти. При цьому промінь сонця яскраво запалив діамант на його лівому мізинці.

— Лев був не таким, як усі, — сказав Тронн. — У п’ятнадцять років він ледве не вбив людину.

Він мрійно всміхнувся, мовби це був один із найдорожчих його спогадів.