Безтурботний

— Точно. А інших відомостей у тебе немає? Ти не знаєш кого-небудь із його знайомих, хто може повідомити адресу?

Тронн зачекав, а потім похитав головою.

— Давай викладай, — сказав Харрі.

— Ми з Левом пили каву, коли зустрілися в Осло. Він сказав, що кава була ще гірша, ніж зазвичай. Що кращої кави, ніж кафезіньйо в тамтешній ахві, не знайти.

— Ахва? Це ніби арабська кав’ярня?

— Вірно. А кафезіньйо — це крутий бразильський варіант еспресо. Лев сказав, що він майже щодня там буває. П’є каву, курить кальян, грає в доміно із власником кав’ярні — сирійцем, із яким він мовби як подружився. Я запам’ятав його ім’я. Його звуть Мохаммед Алі. Точно як знаменитого боксера.

— І як п’ятдесят мільйонів інших арабів. Брат сказав тобі, де ця кав’ярня розташована?

— Напевно, але я не запам’ятав. А що, по-твоєму, в бразильському містечку повно таких кав’ярень?

— Напевно, не багато, — Харрі замислився. У будь-якому разі є конкретні відомості — з ними можна попрацювати. — Він хотів прикласти руку до лоба, але щойно підвів її, відразу відчув біль у потилиці.

— Гаразд, Гретте, останнє питання. Що ж змусило тебе розповісти мені про це?

Тронн все крутив і крутив чашку в руках.

— Я знав, що він приїхав в Осло.

Харрі відчув, що рушник стискається навколо його шиї, немов канат:

— Тобто?

Тронн довго чухав підборіддя, перш ніж відповісти:

— Ми з ним більше двох років не спілкувались. І раптом він дзвонить мені й говорить, що він у місті. Ми зустрілися в кав’ярні й довго розмовляли. Під каву.

— Коли це було?

— За три дні до пограбування.

— І про що ж ви говорили?

— Про все. І ні про що. Коли знаєш один одного так довго, як ми, великі проблеми стають такими величезними, що в основному говориш про дрібниці. Наприклад, про… батьківські троянди й тому подібне.