Безтурботний

— Ти про що?

— Про гарну новину.

— Еге ж. Ну загалом… Я дістав номер абонента, Харрі. N0 ргоЫешо, як тут кажуть. Це норвезький номер мобільного телефону.

— Мобільного? Точно?

— Ти можеш послати електронне повідомлення звідки завгодно. І без усяких там дротів. Тобі тільки треба підключити комп’ютер до мобільника, а він уже дзвонить на сервер. Такий спосіб давно не новина, Харрі.

— О’кей, а як ім’я абонента?

— Е-е, воно мені відоме. Але тут, в Ель-Торі, його немає, вони звідси просто завантажують норвезького оператора, в даному разі «Теленор», а той уже пред’являє рахунок абонентові. Отже я просто подзвонив у «Теленор» і дізнався ім’я.

— Ну і?.. — Харрі остаточно прокинувся.

— А зараз черга не дуже гарної новини.

— Кажи!

— Ти останнім часом перевіряв рахунок свого мобільника, Харрі?

Тільки через декілька секунд до Харрі дійшов сенс сказаного:

— Мого мобільника? Цей гад користується моїм мобільним телефоном?

— Але ж він уже не твій — я правильно розумію?

— Правильно, я загубив його того вечора у… у Анни. Чорт!

— І ти навіть не подумав заблокувати телефон, коли його втратив?

— Подумав?! — понуро сказав Харрі. — Та в мене жодної розумної думки в довбешці не з’явилося відтоді, як ця бридня почалася! Вибач, Ейстейне, що я тобі все це говорю, але ситуація, виходить, простішої не буває. Ось чому мені не вдалося знайти телефон у Анни. Ось чому він почувається на коні.

— Пробач, якщо я тобі настрій зіпсував.

— Зачекай, — несподівано бадьоро мовив Харрі. — Якщо він користується моїм мобільником, значить, ми зможемо довести, що він побував у Анни після мене.

— Ура! — закричав у слухавку Ейстейн. А потім боязко додав: — Так, значить, ти все-таки задоволений? Алло? Харрі?