— Коли я повідомила його, що мені все відомо про його зв’язок із цією шльондрою, він мені сказав: «Нікому не говори про це, Вігдіс». Уявляєте? Мені не можна про це розводитися! Для Арне головне, щоб усі думали, ніби ми щасливі у шлюбі, а не те, що було насправді. А відповім я тобі так, старший інспекторе: уявлення не маю, на що здатен цей чоловік. Я його не знаю.
Харрі вивудив із внутрішньої кишені візитну картку:
— Зателефонуйте мені, якщо він спробує зв’язатися з вами або якщо дізнаєтеся, де він перебуває. Відразу ж.
Вігдіс роздивлялася візитівку з легкою усмішкою на блідо-рожевих губах:
— Тільки й усього, старший інспекторе?
Харрі не відповів.
На ґанку він обернувся:
— Ви кому-небудь про це розповідали?
— Про те, що чоловік мене зраджував? Ви сповна розуму?
— Ну і добре. Я знаю, що ви жінка практична.
Вона широко всміхнулася.
— Вісімнадцять хвилин, — сказав Ейстейн. — Чорт, у мене вже жижки трястися почали.
— Ти дзвонив по моєму старому мобільному номеру, поки я був у будинку?
— Ну звичайно. Дзвінки чув, але слухавку ніхто не взяв.
— Жодного дзвінка не було. Значить, його там немає.
— Вибач, але ти про вібродзвінок чув?
— Про що, про що?
Ейстейн зобразив, що заходився в епілептичному припадку:
— Про те, про те, про вібродзвінок. Silent phone[40].
— Та мій усього крону коштував, і йе було в нього такої функції. Значить, він його із собою забрав, Ейстейне. А куди подівся синій БМВ?
ebooksa