Безтурботний

— Так, я його розшукую. Але поки що офіційно про це не заявляв.

— Хіба? А як же троє детективів, що приїхали до мене після вашого відходу?

У Харрі мурашки пробігли по шкірі:

— Що ще за троє детективів?

— Ви що там у поліції взагалі один з одним не спілкуєтеся? Вони мене так налякали і йти не поспішали.

Харрі підвівся:

— Вони в синьому БМВ приїхали, фру Албу?

— Харрі, адже я вам говорила щодо всяких цих фру?

— Гаразд, що ви їм сказали?

— Сказала і сказала. Нічого з того, про що ми з вами говорили, як мені здається. Вони подивилися декілька фотографій і… та ні, вони загалом не грубіянили, але…

— Чому ж вони все-таки пішли?

-—Пішли?

— Вони б не пішли, якби не дізналися про те, за чим приходили. Повірте мені, фру Албу.

— Харрі, я вже втомилася нагадувати.

— Подумайте! Це дуже важливо.

— Та Господи Боже, нічого я їм не сказала, я ж говорю. Я… еге ж, я дала їм прослухати повідомлення Арне, він залишив його на автовідповідачі два дні тому. І вони пішли.

— Ви ж говорили, що не спілкувалися з ним.

— А я і не спілкувалася. Він просто залишив повідомлення, що узяв Ґреґора з собою. Так воно і є: я чула гавкіт Ґреґора.

— Звідки він дзвонив?

— А звідки мені знати?