— Лев — грабіжник, але легковірний хлопець. Не слід було йому давати мені свою секретну адресу в Дажуді.
— Дев’ять.
Харрі прагнув відключитися від монотонного рахунку Беате.
— І ти відправив кілерові вказівки. Разом із передсмертною запискою, написаною тим же почерком, що і шкільні твори.
—Ти диви, — вдавано здивувався Тронн. — Відмінна робота, Харрі. Одна тільки помилочка — лист-то я ще до пограбування відіслав.
— Десять.
— Гаразд, — сказав Харрі. — Кілер теж свою роботу виконав на відмінно. Все мало такий вигляд, ніби Лев дійсно повісився. Ось тільки історія з відрізаним мізинцем трохи збивала з пантелику. Це що, доказ виконання контракту?
— Скажімо так, мізинець легко поміщається у звичайному поштовому конверті.
— Він не знав, що ти, Тронне, вигляду крові не переносиш?
— Одинадцять,
Крізь свист вітру Харрі почув далекий гуркіт грому. Навколо корту і на вулицях було зовсім порожньо, немов усі люди позабиралися в сховище перед лихом, яке невідворотно насувається.
— Дванадцять.
— А чом би тобі просто не здатися? — крикнув Харрі. — Чи вважаєш, це безнадійно?
Тронн засміявся:
— Звичайно, безнадійно. Але в цьому-то і вся фішка. Ніякої надії. Нічого втрачати.
— Тринадцять.
— Ну і які плани, Тронн?
— Плани? У мене два мільйони крон після пограбування, і я планую прожити довге — й, може, щасливе — життя в еміграції. Щоправда, від’їзд доведеться дещо прискорити, але я і до цього підготувавсь. У мене машина стоїть напоготові з моменту пограбування. Отже вибирайте — або я вас прикінчу, або наручниками до огорожі пристебну.
— Чотирнадцять.
— Ти ж знаєш, що цей фокус не пройде, — сказав Харрі.