Безтурботний

— Він просто навзнак звалився, бідолаха. — Вона показала йому праву руку. Дощ змив кров, що сочилася з двох ранок на кісточках пальців. — Я чекала тільки чого-небудь, що могло б відвернути його увагу. А цей гуркіт грому так його налякав, що він знепритомнів. Та й ти, схоже, теж.

Вони подивилися на мляве тіло, що лежало на лівому боці корту.

— Ти допоможеш мені з наручниками, Харрі? — Її світле волосся налипло на обличчя, але вона цього не помічала. Вона всміхалася.

Харрі підвів обличчя назустріч дощовим струменям і заплющив очі.

— Боже всемогутній, — пробурмотів він, — відпусти цю бідну душу на волю не раніше дванадцятого липня дві тисячі двадцять першого. Будь такий милостивий.

— Харрі?

Він розплющив очі:

-Що?

— Якщо йому виходити на волю дві тисячі двадцять першого року, нам слід перепровадити його в Управління негайно.

— Та я не про нього, — сказав Харрі й підвівся з колін. — Я про себе. Мені того дня на пенсію виходити.

Він обняв її рукою за плечі й усміхнувся:

— Ах ти, сетесдальська трясучко.

50

Екеберзький кряж

Другого тижня в грудні знову повалив сніг. І цього разу зима взялася за справу серйозно. Завірюха кружляла навколо будинків, і в новинах обіцяли нові опади. У середу в другій половині дня відбулося зізнання. Тронн Гретте розповів прокуророві, як він спланував, а потім і здійснив убивство своєї дружини.

Сніг падав усю ніч, і наступного дня він зізнався і в тому, що замовив свого брата. Чоловік, якому він заплатив за вбивство, назвався Ель Охо. Охо, не мав адреси і щотижня міняв прізвисько та номер мобільного телефону. Тронн бачився з ним усього лише раз на одній із парковок у Сан-Паулу, де вони й обговорили всі деталі. Ель Охо отримав п’ятнадцять тисяч доларів у завдаток, решту Тронн у паперовому пакеті поклав у комірку камери схову в терміналі Т’єті. Вони домовилися, що Тронн пришле кілерові передсмертну записку в поштове відділення в Кампус Белус, муніципалітет на південь від центру, а ключ від комірки — туди ж після отримання мізинця Лева.

Єдиний раз за час довгих допитів виникла кумедна ситуація, коли на запитання, яким чином звичайний турист зумів вийти на професійного кілера, Тронн відповів, що це далося йому набагато легше, ніж домогтися приходу водопровідника в Норвегії. Проте аналогія виявилася невипадковою.

— Мені про це якось Лев розповів, — повідав Тронн. — Вони вміщують свої контактні телефони під рубрикою ріошего поряд із пропозиціями сексуальних послуг у газеті «Фолья де Сан-Паулу».

— Плум… як там далі?

— Ріошего. Водопровідник.