Безтурботний

— Просто невеликий велопробіг із Халворсеном.

— Он як? А що це там у тебе в руці?

— Японе. Дрібний червоний ЧИЛІ.

— От уже не знав, що ти вмієш готувати.

Харрі з легким подивом, нібито бачив його вперше, глянув на пакетик із чилі.

— Між іншим, шеф, добре, що я тебе зустрів. У нас проблема.

Мьоллер відчув знайомий свербіж біля коріння волосся.

— Не знаю, хто там ухвалював рішення про те, щоб Іварссон очолив слідство по вбивству на Бугстадвеєн, але так продовжуватися не може.

Мьоллер запхав список у корзину з продуктами.

— Скільки ви вже пропрацювали з ним разом? Аж два дні?

— Не в тому річ, шеф.

— Слухай, Харрі, можеш ти хоч раз вряди-годи зайнятися виключно розслідуванням? А як усе організувати — дозволь вирішувати іншим. Знаєш, нічого страшного не станеться, якщо ти хоча б спробуєш не ставати в опозицію.

— Та я просто хочу скоріше розкрутити цю справу, шеф. Аби знову зайнятися тією, іншою, ну, ти знаєш.

— Знаю. Але ти вовтузишся з нею вже понад обіцяні мною шість місяців, а я не можу й надалі заплющувати очі на використання часу й ресурсів, виходячи з особистих почуттів і відносин, Харрі.

— Але ж ідеться про нашу колегу, співробітницю поліції.

— Я знаю! — гаркнув Мьоллер. Трохи помовчавши, він роззирнувся на всі боки і, злегка понизивши тон, вів далі:

— Так у чому проблема, Харрі?

— Вони звикли працювати вйключно з пограбуваннями, й Іварссона не цікавлять ніякі конструктивні пропозиції.

Б’ярне Мьоллер злегка посміхнувся при думці про «конструктивні пропозиції» Харрі. А той, ледь нахилившись до нього, заговорив швидко й гаряче:

— Коли відбувається вбивство, про що ми насамперед думаємо, га, шеф? Чому, який мотив, адже так? У Відділі пограбувань і розбійних нападів сприймають як даність, що мотивом були гроші, тож таких запитань узагалі не виникає.