Безтурботний

— Нічого. Я покликав наглядача, який чекав за дверима. Проте, перш ніж він відімкнув камеру, я все ж таки задав Расколю останнє запитання. Відчував, що звихнуся, сушачи голову, якщо не отримаю на нього відповіді прямо тут і зараз. Я запитав: «Ти б це зробив? Перерізав би мені глотку, якби я не змахнув свого короля? Заради того щоб виграти ідіотське парі?»

— І що ж він відповів?

— Посміхнувся й запитав, чи знаю я, що таке попереднє програмування.

— Ну і?..

— Це все. Двері відчинились, і я пішов.

-Ащо він мав на увазі під попереднім програмуванням?

Еуне відсунув від себе чашку з чаєм:

— Можна первісно запрограмувати свій мозок, щоб він дотримувався певної моделі поведінки. Мозок пригнічуватиме інші імпульси і, хай там що, дотримуватиметься заздалегідь визначених правил. Вельми корисна річ у ситуаціях, коли природною реакцією мозку була б паніка. Наприклад, коли парашут не розкрився. Парашутист заздалегідь програмує себе на здійснення в цьому разі певних вимушених дій.

Або ж поведінка солдата в бою.

— Точно. До речі, є методи попереднього програмування, які дозволяють занурити людину в такий глибокий транс, що навіть найрадикальніша зовнішня дія не в змозі із нього вивести. Люди уподібнюються живим роботам. Найстрашніше, що досягти такого ефекту — заповітної мрії будь-якого генерала — надзвичайно просто, досить лише володіти потрібною технікою.

— Ти це про гіпноз?

— Мені більше подобається називати це попереднім програмуванням — не так таємничо звучить. Усе тут зводиться до дозволу і заборони на прийом імпульсів. Найбільш здатні легко можуть програмувати самих себе — це називають самогіпнозом. Якщо Расколь заздалегідь запрограмував себе на вбивство у разі, якщо я не покладу свого короля, то він тим самим відрізав собі всі шляхи до відступу.

— Але ж він усе-таки тебе не вбив.

— В усіх програм існує своєрідна кнопка скасування, якийсь пароль, що руйнує транс. У даному разі, цілком можливо, ним був перекинутий білий король.

— М-м. Вражає.

— Я ось до чого все це кажу…

— Здається, я здогадуюся, — перебив Харрі. — Грабіжник із фотографії міг запрограмувати себе на вбивство у разі, якщо управитель не вкладеться в строк.

— Правила попереднього програмування можуть бути досить прості, — сказав Еуне, гасячи свій недопалок у чашці й накриваючи її блюдцем. — Щоб занурити себе в транс, досить створити якусь малу, логічно завершену систему, закриту для проникнення будь-яких думок ЗЗОВНІ.

Поклавши на стіл поряд із кавовою чашкою п’ятдесяти-кронову купюру, Харрі підвівся. Туне мовчки дочекався, поки він збере фотографії, і лише потім запитав:

— Признайся, адже ти ні на йоту не віриш у те, що я тут тобі наплів, га?