— Правда? — Іварссон старанно удавав, що не помічає посмішки Вебера. — Встиг нажлуктитися, га, Холе? Ну тепер-то тобі ясно, що наш грабіжник завдав нового удару — точнісінько як ми і припускали?
— І звідки ти взяв, що це саме він?
— Вважаю, ти бачиш, що це точна копія пограбування банку «Нордеа» на Бугстадвеєн?
— Хіба? — Харрі глибоко затягнувся. — У чому ж схожість?
На мить погляди Іварссона і Харрі схрестилися. Блиснув крокодилячий оскал.
— Управителька виявилася розторопною, — втрутився Вебер. — Ухитрилася спорожнити банкомат за двадцять секунд.
— Отже ніяких жертв, ніяких вбивств, — підхопив Іварссон. — Що, розчарований?
— Ні, — відповів Харрі, випускаючи сигаретний дим із ніздрів. Порив вітру тут же розвіяв його, не залишивши і сліду. Туман у голові, проте, розвіюватися не збирався.
Почувши, що хтось увійшов, Халворсен відвернувся від «Сільвії».
— Високооктановий еспресо, пронто, — буркнув Харрі, плю-хаючись у крісло.
— Доброго ранку, бос, — озвався Халворсен. — Кеіїський маєш вигляд.
Харрі уткнувся лицем у долоні:
— Нічого не пам’ятаю, що було вчора ввечері. Не знаю, що саме я пив, але присягаюся, ніколи більше цієї погані в рот не візьму.
Подивившись на колегу в щілину між пальцями, він побачив, що той усерйоз стурбований — лоб прокреслила глибока зморшка.
— Та розслабся ти, Халворсене, — це просто нещасний випадок. Зараз я тверезий як скельце.
—- Так що ж усе-таки трапилося?
— Судячи із вмісту шлунка, я пообідав із старим приятелем. Кілька разів телефонував, аби дістати підтвердження, але вона не озивається.
— Вона?
— Так. Вона.
— Може, жорстокі поліцейські ігри? — обережно поцікавився Халворсен.
ebooksa