Безтурботний

— То-очно. — Харрі зробив упор на «о», ледве не проспівавши його.

— А що зі знаряддям пограбування? — поцікавився Халворсен, обережно пересуваючи чашку з кавою зі свого столу на стіл Харрі. Підвівши погляд, він виявив, що ліва брова Харрі звелася настільки, що ледве не торкається світлого їжака волосся. — Вибач. Зі знаряддям убивства.

— Нічого. Його не знайдено.

Халворсен присів на свою частину столу та обережно відпив ковток кави.

— Коротше кажучи, серед білого дня чоловік зайшов до банку, де повно людей, узяв два мільйони крон, убив жінку, спокійнісінько вийшов звідти й відбув по не такій уже багатолюдній вулиці з пожвавленим рухом. І сталося це в самому центрі норвезької столиці за кілька сотень метрів од поліцейської дільниці. А у нас, професіоналів, які перебувають на службі в королівській поліції й одержують за це гроші, нічого на нього немає?

Харрі повільно кивнув:

— Майже нічого. У нас є відеозапис.

— Який ти, наскільки я тебе знаю, зараз найретельнішим чином вивчаєш, секунда за секундою.

— Авжеж. Навіть десяті частки секунди.

— А покази свідків, мабуть, можеш цитувати напам’ять?

— Тільки Авґуста Шульца. Він розповідав багато цікавого про війну. Видав мені цілий список імен своїх конкурентів по торгівлі готовим одягом із числа так званих добропорядних норвежців, які під час війни брали участь у поділі конфіскованого в його родини майна. Він навіть точно знає, хто з них чим нині займається. А ось що йограбування сталося, він не в курсі.

Рештки кави вони допивали мовчки. У шибку стукали крапельки дощу.

— А тобі ж подобається таке життя, зізнайся, — раптово сказав Халворсен. — Проводити вихідні на самоті, намагаючись ловити привидів.

Харрі посміхнувся, втім залишив його слова без відповіді.

— А я ж бо сподівався, що тепер, коли в тебе з’явилися деякі сімейні обов’язки, ти врешті забудеш свої дивацтва.

Харрі застережливо глянув на молодого колегу:

— Не думаю, що дотримуюся тієї ж думки. Ти ж знаєш, ми ще навіть не живемо разом.

— Так, але у Ракелі є синочок, а це багато що змінює, хіба ні?

—- Авжеж. Олег. Харрі відкотився на кріслі до архівного

ящика. — У п’ятницю вони полетіли до Москви.