Моторний човен, спінюючи воду, обігнув скелю. І нарешті перед очима подорожніх постав будинок. Південний бік острова мав зовсім інший вигляд. Берег полого спускався до моря. Будинок із фасадом на південь був низький, квадратний, сучасний, з арковими вікнами, що впускали багато світла.
Чудовий будинок — будинок, що виправдав усі очікування.
Фред Нарракотт заглушив двигун, і човен легко ковзнув у невелику природну бухточку між скель.
Ломбард різко зауважив:
— Мабуть, непросто тут причалити під час негоди.
Фред Нарракотт весело відповів:
— До Солдатського острова не підберешся за південно-східного вітру. Іноді він відрізаний більше ніж на тиждень.
Віра Клейторн подумала: «Забезпечити острів провізією, певно, важкувато. От головна проблема острова. Усі побутові проблеми такі клопітні».
Дно човна заскреготіло об каміння. Фред Нарракотт зістрибнув на берег, і разом із Ломбардом вони допомогли іншим зійти на берег. Нарракотт пришвартував човна до кільця, вмонтованого у камінь. Потім почав підніматися угору сходами, вирубаними в скелі.
— Ого! Дивовижне місце! — сказав генерал Макартур. Але почувався він незатишно. Збіса дивне місце!
Коли вся компанія, піднявшись східцями, вийшла на велику терасу, настрій у всіх покращав. Біля відчинених навстіж дверей на них чекав поштивий дворецький, і його солідний вигляд заспокоїв їх. Та й сам будинок був дуже привабливий, а краєвид із тераси заворожував…
Дворецький підійшов і ледь вклонився. То був худий високий статечний чоловік із сивою головою. Він звернувся до них:
— Проходьте, будь ласка, сюди.
У просторій залі на них уже чекали напої. Ряди пляшок. Настрій у Ентоні Марстона трохи поліпшився. А він уже було подумав, що то якесь сумнівне місце. Нікого з його оточення. Чим же думав старий Борсук, коли відправив його сюди? Однак випивка гідна. Та й льоду вдосталь.
Що там той дворецький казав?
Містер Оуен, на жаль, затримується… добереться аж завтра. Йому сказано задовольняти всі їхні бажання… можливо, вони хотіли б пройти у свої кімнати? Вечерю буде подано о восьмій.
V
Віра пішла за місіс Роджерс на другий поверх. Жінка відчинила навстіж двері наприкінці коридору, і Віра увійшла в прекрасну спальню з відчиненим великим вікном із виглядом на море та іншим, що виходило на схід. У неї вирвався вигук захоплення.
Місіс Роджерс запитала:
— Сподіваюся, тут є усе потрібне, міс?
ebooksa