І не лишилось жодного

Чи запідозрив Г’юґо? Чи тому він на неї дивився так дивно і відчужено?.. Чи Г’юґо знав?

Чи це тому він так поспішно поїхав після розслідування?

Він не відповів на жоден лист, що вона йому написала…

Г’юґо…

Віра неспокійно крутилась у ліжку. Ні, ні, їй не можна думати про Г’юґо. Занадто боляче! Усе закінчилось, закінчилось і забулось… Г’юґо потрібно забути.

Чому ж цього вечора вона раптом відчула, що Г’юґо був разом із нею у кімнаті?

Вона вдивлялась у стелю, вдивлялась на великий чорний гак посередині кімнати.

Вона раніше того гака не помічала.

На ньому тоді висіли водорості.

Вона затремтіла, коли згадала холодний липкий дотик на своїй шиї.

Їй не подобався той гак на стелі. Він притягував погляд, манив… великий чорний гак…

V

Колишній інспектор Блор сидів на краю ліжка.

Його маленькі очі, почервонілі й налиті кров’ю, надавали його масивному обличчю тривожного вигляду. Він був наче дикий кабан, готовий до нападу.

Не відчував жодного бажання поспати.

Загроза тепер була дуже близько… Шестеро з десяти!

З усією своєю проникливістю, усією обережністю і хитрістю, старий суддя пішов туди ж, куди й інші.

Блор хмикнув із якимось лютим задоволенням.

Що той старигань говорив?

«Ми всі повинні бути дуже обережними…»