І не лишилось жодного

— Лікарю… Лікарю Армстронґ!

Відповіді не було.

Ломбард став на коліна й заглянув у замкову щілину. Обережно вставив свого маленького пальця у замок.

Він сказав:

— Немає ключа у дверях ізсередини.

Блор промовив:

— Це означає, що він їх замкнув іззовні й узяв ключ із собою.

Філіп кивнув.

— Потрібні звичайні запобіжні заходи. Ми його впіймаємо, Блоре… Цього разу ми його впіймаємо! Секундочку.

Він побіг до кімнати Віри.

— Віро!

— Так.

— Ми полюємо на Армстронґа. Він залишив свою кімнату. Що б ви не робили, не відчиняйте дверей. Зрозуміло?

— Так, зрозуміло.

— Якщо прийде Армстронґ і скаже, що мене вбили чи вбили Блора, — не реагуйте. Розумієте? Відчиняйте двері лише в тому разі, якщо ми обоє з Блором до вас говоритимемо. Ясно?

Віра відповіла:

— Так. Я не цілковита дурепа.

Ломбард мовив:

— Добре.

Він приєднався до Блора. І сказав: