— А тепер — за ним! На полювання!
Блор застеріг:
— Нам краще бути обережними. У нього — револьвер, пам’ятайте.
Філіп Ломбард, поспішаючи вниз сходами, захихикав.
— А тут ви помиляєтесь. — Він відчинив вхідні двері, зазначивши: — Засув відсунуто, щоб він легко міг знову увійти.
Він продовжував:
— Револьвер — у мене! — Він до половини витягнув його з кишені, доки розповідав. — Знайшов його в шухляді цієї ночі, повернули.
Блор завмер у дверях. Обличчя його змінилось. Філіп Ломбард це помітив.
— Не будьте дурнем, Блоре! Я не маю наміру у вас стріляти! Повертайтесь назад і забарикадуйте себе, якщо хочете! А я — за Армстронґом!
Він рушив вперед у місячне сяйво. Блор, хвилинку повагавшись, попрямував за ним.
Він роздумував про себе:
«Я сам на це напрошуюсь, гадаю. Зрештою…»
Зрештою, колись він справлявся зі злочинцями з револьверами. Якщо йому чогось і бракувало, то не сміливості. Вкажіть йому, де небезпека, і він відважно впорається з нею. Він не боявся відкритої небезпеки, він лише боявся небезпеки невизначеної, з відтінком надприродного.
VI
Віра, яку залишили чекати на результати, підвелась і вдяглась.
Раз чи два вона кинула погляд на двері. То були хороші масивні двері. Вони були замкнуті на замок і на засув і підперті дубовим кріслом під ручкою.
Їх неможливо було виламати силою. Тим більше зусиллями лікаря Армстронґа. Він не був фізично міцним чоловіком.
Якби вона була Армстронґом, націленим на вбивство, то брала б хитрістю, а не силою.
Вона розважала себе, роздумуючи, які ж методи він би застосував.
Він може, як припустив Філіп, оголосити, що один чи другий із чоловіків — мертвий. Чи він, можливо, може прикинутися смертельно пораненим, може повзти до її дверей і стогнати.
ebooksa