Помічник комісара стукнув кулаком по столу. Він вигукнув:
— Неможливо, це якась фантастика! Десятеро людей загинули на голому скелястому острові, а ми не знаємо, хто це зробив, чому і як.
Мейн кашлянув. Він сказав:
— Ну, це не зовсім так, сер. Ми більш-менш знаємо чому. Якийсь фанатик має пунктик щодо ідеї справедливості. Він знайшов людей, щодо яких закон безсилий. Вибрав десять осіб — не має значення, дійсно вони винні чи ні…
Помічник комісара перепинив його. Він різко сказав:
— Хіба не має? Мені здається…
Він замовк. Інспектор Мейн шанобливо чекав. Зітхнувши, Ледж похитав головою.
— Продовжуйте далі, — сказав він. — На якусь хвилину я відчув, наче щось знайшов. Начебто ключ до розгадки. А тепер це відчуття зникло. Продовжуйте далі, що ви там розповідали.
Мейн провадив далі:
— Там було десять чоловік, яких, скажімо… мали стратити. Їх стратили. А. Н. Оуен виконав своє завдання. І так чи інакше він сам зник із цього острова, розчинився у повітрі.
Помічник комісара сказав:
— Першокласний трюк зі зникненням. Але знаєте, Мейне, має бути якесь пояснення.
Мейн сказав:
— Ви зараз думаєте, сер, що, якби чоловік був на острові, покинути острів він не зміг би, а відповідно до тверджень зацікавлених осіб, його ніколи не було на острові. Що ж, тоді єдиним можливим поясненням є те, що насправді він був одним із десяти.
Помічник комісара кивнув.
Мейн поспішно додав:
— Ми думали про це, сер. Ми розслідували. Отже, почнемо з того, що ми не зовсім у невіданні щодо всього, що сталося на Солдатському острові. Віра Клейторн вела щоденник, так само, як і Емілі Брент. Старий Ворґрейв робив деякі замітки — сухі юридичні записи, але цілком зрозумілі. Блор теж робив записи. Усі ці розповіді збігаються. Смерті сталися в такому порядку. Марстон, місіс Роджерс, Макартур, Роджерс, міс Брент, Ворґрейв. Після його смерті Віра Клейторн пише в щоденнику, що Армстронґ пішов із дому проти ночі, а Блор із Ломбардом пішли за ним. У Блоровому блокноті є ще один запис. Просто два слова. «Армстронґ зник».
Тепер, сер, я взяв усе до уваги, і мені здалося, що тут ми можемо знайти чудове рішення. Ви пам’ятаєте, що Армстронґа втопили. Враховуючи, що Армстронґ збожеволів,
Це було б гарне рішення — але воно не підходить. Ні, сер, не підходить. По-перше, є свідчення поліційного хірурга. Він потрапив на острів рано-вранці тринадцятого серпня. Він не міг нам нічим допомогти. Єдине, що він міг сказати, — це те, що всі ті люди були мертві вже принаймні тридцять шість годин, а ймовірно, і набагато довше. Але він був однозначно впевнений щодо Армстронґа. Він сказав, що тіло пробуло у воді від восьми до десяти годин, перш ніж його прибило до берега. Отже, при цьому виходить, що Армстронґ, імовірно, упав у море в ніч з десятого на одинадцяте, і я поясню чому. Ми знайшли місце, де тіло прибило до берега — воно було затиснуте між двох скель і на них залишилися шматочки тканини, волосся тощо. Він, мабуть, упав під час припливу одинадцятого числа, близько одинадцятої години ранку, після чого шторм ущух і подальші припливи були істотно нижчими.
Звісно, можна припустити, що Армстронґ убив тієї ночі трьох інших, перш ніж упав у море. Але є ще один момент, і ним не можна знехтувати.
ebooksa