Меси протягом місяця перед Різдвом, які проводяться перед світанком в золотавому світлі свічок і лампад.
10
Картузіанці, або Орден картузіанців (лат. Ordo Cartusiensis, OCart) - чернечий орден Римо-католицької церкви, заснований 1084 року святим Бруно Кельнським у Шартрезьких горах поблизу Гренобля (Франція). Офіційно орден картузіанців було затверджено папою римським Іннокентієм III 1133 року. Орден картузіанців був започаткований з метою "прославлення Божої величі", яка полягає в тому, що Бог "інтимною любов"ю єднає нас із собою", щоб ми могли принести багато плодів. Зрештою ця мета є метою життя кожного християнина. Натомість особливість нашого Ордену полягає в тому, що ми не маємо жодної іншої мети. Усі принципи нашого життя прямують до осягнення цієї одної мети, а саме, щоб ми могли «палкіше шукати, швидше знайти і повністю посідати самого Бога». А тим самим прийти «до досконалої любові» (Правила 1,4) Тому відрікаємося усього, що не допомагає нам осягати ту єдину суттєву мету".
Бернарди́ни - загальновживана назва обсервантської гілки францисканів на теренах Східної Європи, країнах-спадкоємицях Речі Посполитої: Польщі, України, Литви, Білорусі. Гасло: Мир та Добро! Вродженою рисою бернардинської харизми стала їхня невтомна апостольська праця серед простих людей. Заразом вони не полишали опіки над святими місцями (санктуаріями), серед яких найважливіші: Кальварія-Зебжидовська, Сокаль, Скемпе, Лежайськ, Ряшів. Організовували релігійні братства, зосібна Орден Францисканів Світських (лат. OFS). Займалися місійно-реколекційною діяльністю. Спричинилися до розвитку літератури. Зокрема ксьондз Владислав Ґєльньовський був автором перших релігійних пісень на польській мові.
11
Гуки (від нідерландського слова hoek – гачок на вудці) – дворянські прихильники Маргарити з Генне в її боротьбі з сином, ВільгельмомV.
Кабельяуси – партія Вільгельма V.
13
Святий Альбе́рт Вели́кий (лат. Albertus Magnus, при народженні Альберт фон Больштедт) (бл. 1193 - 15 листопада 1280) - німецький католицький теолог, філософ і природознавець, чернець-домініканець, наставник Фоми Аквінського, представник ортодоксальної схоластики, канонізований у 1931. Альберт Великий - видатний схоласт. Завдяки коментарям Альберта праці Аристотеля стали надбанням середньовічної культури. Він не тільки систематизував знання античних і арабських вчених у галузі природознавства й етики, а й провів також власні дослідження на основі спостережень і досвіду. Інтерес до натурфілософської проблематики закономірно міг зумовити заняття Альберта алхімією. Найвідоміший його твір у цій традиції - "Libellus de Alchimia" ("Книжка про алхімію", "Мале алхімічне зведення"). Навколо фігури Альберта-алхіміка постали численні легенди, що змальовували його як чаклуна. Казали, нібито він міг перетворити зиму на літо, аби провести бенкет у монастирському дворі. За іншою легендою, одного разу Альберт створив механічну мідну людину, що могла відповідати на всі запитання. Однак згодом дивний механізм було знищено учнем філософа, Фомою Аквінським. Альберт Великий славився своєю ерудицією, проте власного вчення не створив. За енциклопедичність знань отримав від католицької церкви титул "doctor universalis".
15
Самсонові лиси (з Книги Суддів): Самсон відійшов, нахапав три сотні лис, після чого зв"язав тварин парами хвіст до хвоста, а між хвостами, посередині, кріпив по факелу. Потім він підпалив факели і, пустивши лис філістімлянськими полями, спалив стоги і хліба, разом з виноградниками та оливами.
16
До Адама – так вважали адаміти, сектантські групи з ІІ ст. н.е. Адаміти проголошували необхідність повернення до стану райської цноти перших людей. На своїх зборах вони з"являлись без одягу; відмовлялися від шлюбу. Назва береться від праотця Адама.
ebooksa