Чому не Еванс?

Боббі замислився.

– Ні, я так не сказав би.

– Любий, та це ж чудово, – мовила Френкі.

– Не подумай, що я на позитивчику, – уточнив молодик, якому не хотілося справити неприємне враження. – Просто ненавиджу цих позитивних.

Френкі аж пересмикнуло від цього слова.

– Знаю, – пробурмотіла дівчина. – Вони жахливі.

Обоє з розумінням перезирнулися.

– До речі, – раптом сказала Френкі. – Що там за історія з чоловіком, який упав зі скелі?

– Ми з доктором Томасом його знайшли, – відповів Боббі. – А як ти про це дізналася?

– Бачила в газеті. Дивися.

Вона вказала пальчиком на невеличку новину під заголовком «Смертельний випадок у морському тумані».

Учора пізно ввечері вдалося встановити особу трагічно загиблого в Марчболті. У цьому допомогла знайдена в його кишені cвітлина, на якій зображена місіс Лео Кейман. З місіс Кейман зв’язалися і якнайшвидше доправили її до Марчболта, де вона впізнала в загиблому свого брата Алекса Прітчарда. Містер Прітчард нещодавно приїхав із Сіама. Він десять років жив поза межами Англії і щойно вирушив у похід. Завтра в Марчболті розпочнеться дізнання.

Боббі повернувся думками до навдивовижу притягального обличчя на фотографії.

– Мабуть, мені доведеться свідчити, – мовив він.

– Як захопливо! Прийду послухати тебе.

– Не думаю, що там буде цікаво, знаєш, – відказав Боббі. – Ми просто знайшли його, та й усе.

– Він був мертвий?

– Тоді ще ні. Помер за чверть години. Я лишився з ним сам.

Молодик замовк.

– Невесело, – підсумувала Френкі, на відміну від батька Боббі, умить усе зрозумівши.