Чому не Еванс?

– Ну, так звучало б інтригуюче, – відказала вона знуджено.

Розділ четвертий. Дізнання

Дізнання щодо загибелі Алекса Прітчарда почалося наступного дня. Доктор Томас давав свідчення стосовно обставин, за яких було знайдено тіло.

– Він був іще живий? – запитав слідчий.

– Так, він іще дихав. Однак надії на порятунок не було. Розумієте…

Лікар вдався в медичні подробиці. Слідчий прийшов на порятунок присяжним.

– Тобто, говорячи просто, у чоловіка був зламаний хребет?

– Можна й так висловитися, – розчаровано погодився доктор Томас.

Він розповів, як пішов по допомогу, залишивши тіло на Боббі.

– Докторе Томас, на вашу думку, в чому причина цього нещасного випадку?

– Мушу сказати, що, найімовірніше (на жаль, потерпілого не вдалося розпитати через його стан), покійний оступився з краю скелі. З моря підіймався туман, а на цій ділянці стежка дуже різко звертає від води. Унаслідок туману покійний міг не помітити повороту, ступити крок уперед і впасти зі скелі.

– Чи не зауважили ви якихось ознак насильства? Втручання третьої особи?

– Скажу лише, що всі засвідчені нині ушкодження можна пояснити падінням з висоти п’ятнадцяти- двадцяти метрів.

– Чи розглядаєте ви можливість самогубства?

– Це, звісно, цілком імовірно. Я не можу сказати, чи він упав випадково, чи навмисне кинувся зі скелі.

Наступним викликали Роберта Джонса.

Боббі пояснив, що грав із лікарем у гольф і запустив слайс у напрямку моря. Підіймався туман, видимість була погана. Молодикові здалося, що пролунав крик, і на мить він замислився, чи не міг м’ячик зачепити когось, хто йшов стежкою. Тоді, однак, вирішив, що так далеко м’ячик не залетів би.

– Ви знайшли м’ячик?

– Так, він не долетів до стежки метрів сто.

Потім Боббі розповів, як вони з лікарем запускали м’ячі далі і як він сам відправив свій у прірву.