— Я маю на увазі вас, Меллорі. У вас такий вигляд, ніби ви щойно побачили привида.
Опускаюся на стілець, намагаючись укоськати рій думок у голові, і кажу, що й досі не можу оговтатись від телефонної розмови.
— Я переконала себе, що Енні Барретт убили. Просто не можу повірити, що люди розповсюджують цю історію вже сімдесят років.
— Що тут скажеш, правда погано впливає на Спрінґ-Брук. Якби місто було трохи толерантнішим, можливо, Віллі й Енні могли б тут залишитися. Може, й Джорджеві не свербіли б руки розігрувати цю кримінальну комедію. — Бріґґс сміється. — Знаєте, в моєму відділі все ще є хлопці, які вірять, що вбивство справді було. Я розповідаю їм правду, а вони сприймають це так, ніби я хочу підняти якийсь заколот — темношкіра жінка-полісмен розпалює расову ворожнечу. — Вона знизує плечима. — Хай там як, а я не хочу вас надовго затримувати. У мене просто є одне невеличке запитання. Ми знайшли мобільний телефон Міці на кухні. Акумулятор розрядився, але завдяки зарядному пристрою він знову запрацював. Схоже, жінка саме збиралась відправити вам повідомлення. Для мене воно не має жодного сенсу, але, може, для вас це щось значить. — Вона дивиться у свій блокнот, мружачись поверх окулярів для читання. — Ось що тут написано: «Нам треба поговорити. Раніше я помилялась. Аня — це не ім’я, це…» — Бріґґс зупиняється і дивиться на мене. — Оце й усе, що там було. Ці слова щось означають для вас?
— Ні.
— А як щодо
Я киваю в бік душової кабінки:
— Аня — це ім’я невидимої подруги Тедді.
— Невидимої подруги?
— Йому п’ять років. У нього жива уява.
— Я знаю, що вона несправжня, — гукає він. — Я знаю, що вона просто вигадка.
Бріґґс нахмурює брови, спантеличена цим загадковим повідомленням. Потім перегортає кілька сторінок у записнику.
— Вчора я розмовляла з Керолайн Максвелл, і вона сказала, що чула, як Міці з кимось сперечалась увечері в четвер. Вона бачила, як Міці вийшла з дому в нічній сорочці близько двадцять другої тридцять. Ви часом нічого не чули?
— Ні, але мене тут і не було. Я гостювала в Адріана. За три квартали звідси. Його батьки влаштували вечірку. — Згадую, що о двадцять другій тридцять сиділа в саду Квіткового палацу, марнуючи час на «Вибрані твори Енн К. Барретт». — А судовий медик знає, як саме померла Міці?
Бріґґс притишує голос, щоб не чув Тедді.
— На жаль, схоже, що це пов’язано з наркотиками. Гостре враження легень через передозування. Приблизно в четвер уночі або в п’ятницю рано-вранці. Але не викладайте це у фейсбук. Потримайте в секреті кілька днів.
— Це був героїн?
Вона здивована:
— Звідки ви знаєте?
— Просто здогад. Я дещо помітила в її будинку. По всій вітальні валялись ковпачки від голок.