Приховані малюнки

— Що ж, ваш здогад правильний, — каже Бріґґс. — Ви не знаєте про літніх людей, які вживають важкі наркотики, але лікарні Філадельфії бачать їх щотижня. Це більш поширено, ніж може здатися. Можливо, її відвідувач був дилером. Може, вони посварилися. Ми все ще намагаємось відновити повну картину того, що сталося. — Детектив пропонує мені ще одну візитівку, але я кажу, що маю першу. — Якщо ви щось згадаєте, зателефонуйте мені, гаразд?

Після того як Бріґґс іде, Тедді, бездоганно чистий і вдягнутий у свою піжамку з пожежними машинками, відчиняє двері з душової кабінки. Я обіймаю його і кажу, що прийду вранці, щоб попрощатися. Потім заводжу малого у дворик і відправляю в будинок.

Мені вистачає витримки, щоб повернутись у котедж і замкнути двері. Потім падаю на ліжко й зариваюсь обличчям у подушку. За останні тридцять хвилин сталося стільки сенсаційних одкровень, що я просто не можу їх усвідомити. Це занадто приголомшливо. Тепер шматочки головоломки розсипались і перемішалися ще більше.

Але одне я знаю точно.

Максвелли мені брехали.

26

Я чекаю, поки зовсім стемніє, щоб Тедді точно вже спав, і аж тоді йду в будинок поговорити з Тедом і Керолайн. Вони сидять у барлозі в оточенні всіх моїх божевільних замальовок темних лісів, загублених дітей і крилатих ангелів. У кутку кімнати лежить захисна плівка й різне причандалля для фарбування — малярні валики, суха штукатурка, два відра білої фарби для стін Benjamin Moore Atrium White. Схоже, вранці, як тільки Рассел мене забере, вони заходяться все це зафарбовувати.

Керолайн попиває вино з келиха, під рукою в неї пляшка мерло Kendall-Jackson. Тед тримає кухоль гарячого чаю, старанно дме на його поверхню, а з колонки Alexa тим часом долинає якась радіостанція яхт-року. Схоже, вони раді мене бачити.

— Ми сподівались, що ти зайдеш, — каже Керолайн. — Ти все спакувала?

— Майже.

Тед простягає мені свій кухоль, пропонуючи понюхати.

— Я щойно скип’ятив трохи води для чаю з гінкго-­білоби. Налити тобі?

— Ні, дякую.

— Думаю, тобі сподобається, Меллорі. Він корисний при запаленні. Після довгого тренування. Ось я тобі принесу.

Вибору не лишається.

Він кидається на кухню, і я можу заприсягнутися, що бачу в очах Керолайн проблиск роздратування. Однак вона лише запитує:

— Сподіваюсь, тобі сподобалася вечеря?

— Так, це було неймовірно. Дякую.

— Чудово, що ми змогли влаштувати тобі гідні проводи. І я вважаю, що це було корисно для Тедді. Щоб дати йому відчуття завершеності. Для дітей це важливо.

Западає ніякова пауза. У мене готові запитання, які треба поставити, але я хочу дочекатися повернення Теда, щоб побачити реакцію кожного з них. Ковзаю поглядом по кімнаті, й очі зупиняються на двох малюнках, які я раніше чомусь прогледіла, — маленькі й майже біля підлоги. Не дивно, що ми з Адріаном їх пропустили. Малюнки розташовані біля електричної розетки, а один зовсім оточує розетку, ніби електрика виривається з неї і стає елементом сюжету. Ангел користується якоюсь чарівною паличкою — притискає її до грудей Ані, оточує її енергетичним полем і паралізує.