— Я тут, дружочку.
У його голосі чується паніка.
— На милі сидить жук.
— Який жук?
— Великий. Тисячоніжка.
— Бризни на нього водичкою.
— Я не можу, треба, щоб ти це зробила.
Він відмикає двері й відступає в дальній куток кабінки, даючи мені дорогу. Я простягаю руку до бруска мила
— Де він?
Тедді хитає головою, і я здогадуюсь, що жук був просто хитрістю, приводом змусити мене відчинити двері.
Він пошепки запитує:
— Нас арештовують?
— Хто?
— Ота тітка з поліції. Вона на нас сердиться?
Я збентежено дивлюсь на Тедді. Що за безглузда розмова?
— Ні, дружочку, все добре. Ніхто нікого не арештовує. Просто домивайся, гаразд?
Я зачиняю двері, і він замикає їх за мною.
Детектив Бріґґс досі чекає.
— Усе гаразд?
— Він у порядку.