Звірі

— Вона не забрала з собою вірші.

— Вірші, — гмикнув я. — Гадаєш, ця дурня про звіряток має для неї якесь значення?

— Вона ж написала їх… Як на мене, то лише ця дурня і має для неї значення.

— Добре, — знизав я плечима, — тоді повернемося до початкового плану. Просто чекатимемо.

Макс кивнув, сів на ліжку зручніше, посидів, тоді влігся.

— Це що таке? — не зрозумів я.

— Ти почекай, — він позіхнув, — а я посплю…

— Снодійне спрацювало, — прокоментував я.

— Не снодійне… — пробурмотів Макс, засинаючи, — я просто… втомився…

Я піднявся з ліжка, звільняючи простір для Макса. Звісно, він втомився. І помітно втомився. Він працював майже годину. Судячи з усього, важко працював. Якби ще ця його важка праця принесла хоч якийсь результат.

А якщо результат є? Якщо вони з Анею зрозуміли, хто є хто, й тепер він просто прикриває її? Адже однієї крові він із нею — не з собаками, не зі мною, не з Доком, не з Конторою — із нею. Хіба рідна кров не могла невчасно вдарити в голову?

Спокійно, Джокере. Спокійно. Це просто черговий напад параної. Біднесенький Жарох — у нього такі напади трапляються постійно. Він підозрює всіх і в усьому. Крім хіба що себе самого… і, можливо, мене.

— У неї немає ведмедика? — уже майже крізь сон спитав Макс.

— Якого ведмедика?

— М’якенького… я з ведмедиком удома сплю…

— Дівка, — обізвав його я.

— Як я можу бути дівкою, якщо я — Малдер? — вже зовсім невиразно пробелькотів Макс і остаточно відключився.

11

Я сидів на кухні до світанку, перегортаючи сторінки зошитів та бездумно перечитуючи безглузді віршики. Думки нарешті вдалося привести до ладу, точніше — вдалося примусити себе не думати. Ні про що. Хоч як дивно, я майже не докладав до цього зусиль. Думки самостійно повилітали з голови, залишивши порожнечу, що принесла неабияке полегшення, ледь не просвітлення.

До біса усі теорії й підозри, до біса марні спроби побачити ситуацію загалом і неупереджено. Я не бог, я не можу поглянути на все згори. Я не можу споглядати. Я беру безпосередню участь у подіях, що відбуваються навколо, я суб’єкт, тому й будь-яке моє бачення цих подій буде суб’єктивним.