Операція «Кришталеве дзеркало»

— Гарна, дуже гарна жінка, — зітхнув Крихняк.

— Та ти ж ніколи її не бачив, — зауважив Яруга.

— Я кажу на підставі опису прикмет. У загонах Рокити ходять легенди про багатство, яке залишив їй Перкун. Розповідають, що він просто засипав її золотом, коштовностями. А в нього ж була дружина і двоє дітей.

— Висока, з орлиним носом, волосся мідно-червоного кольору, обличчя бліде, всіяне золотистими веснянками… — перераховував Альберт. Крихняк позіхнув.

—Її словесний портрет ми позавчора послали до вас. Але я певен: її вже немає в Польщі. Втекла. Це не вона вбила вашого поручника.

Альберт закурив. Гасячи запальничку, сказав тихо:

— Сьогодні вночі станеться щось… лихе.

— Віщуєте? Ворожите на кавовій гущі, майоре? — голосно засміявся Яруга. — А ми ж іще не встигли вас і кавою почастувати. І взагалі, звідкіля вам знати, що сьогодні вночі щось станеться?

— Я нічого не знаю. Знав цей поручник, через те він і загинув.

— Чому ж ви не сказали про це відразу? Саме сьогодні частина з Корпусу внутрішньої безпеки, яка дислокується в нас, виїхала на нічну облаву у найвіддаленіший кінець повіту.

— Міліція теж вирушила з ними, — зітхнув Крихняк.

— Хто дозволив? — верескнув Яруга.

— Про дозвіл вони не питали.

Яруга схопив телефонну трубку, заходився крутити ручку. Але ніхто не відповідав. Надворі вже залягла ніч.

— Алло! Алло! — горланив у трубку Яруга.

Крихняк почав нервово барабанити пальцями по столу. Він зробився, неспокійний, совався широким задом на стільці. Альберт сидів осовілий, без задоволення затягуючись сигаретою. Все йому стало гидким.

У великій, як полумисок, попільничці височіла купа недокурків. Попіл сипався на стіл, на розкидані по ньому аркуші паперу.

Яруга аж горло надривав від крику. Нарешті він закашлявся і, здавалося, збирався виплюнути власні легені. Стомлений, із спітнілим чолом, він відкинув телефонну трубку. Потім підвівся і, прочинивши двері до секретарки, наказав з"єднати його з повітовим комітетом партії.

— Дідько б його взяв! — тихо пробурмотів він. — І в мене таке передчуття: щось має статися. Ломить кістки, як у старого ревматика.

Яруга знову всівся за письмовим столом. Дихав він важко — у нього й досі ще хрипіло в грудях.