— Не тормози, Рудий!
Я озирнувся. Сірий зверхньо шкірився. Він почав мене дратувати, цей пихатий довгоносик. І до того ж я терпіти не міг, коли мене називали рудим. Я закусив губу і пішов уперед. Чапля підвів мене до вільного ліжка і знову брутально штовхнув:
— Отуди, нагору! Номер 33. Це буде твоє місце, Рудий!
Ну ти й падлюка, Сірий… Я повернувся до нього обличчям і дохідливо пояснив:
— Я — не Рудий!
— Тепер будеш… — він нахабно подивився мені в очі та презирливо цвіркнув слиною в мій бік.
— Це ти так вирішив? — втупився і я в нього.
— Я! — єхидно усміхнувся Сірий, — ти що, тормоз, не розумієш? Може, тобі
Він указав на мою нашивку і продовжив нариватися:
— Може, ти такий самий нєдодєлок, як і твій друг?
Це було вже занадто. Мене трусонуло, як електричним розрядом, і я відчув, як злість підіймається перед очима червоним маревом. За маревом біліло пихате лице Сірого, який ліниво, як на уповільненій плівці, ворушив своїми бридкими губами:
— Ти нє-до-дє-лок, як тві-й…
Він не встиг договорити. Кров застукотіла у мене в голові, щось у мені коротнуло, і я майже автоматично зі всього маху врізав кулаком йому в сонячне сплетіння. Від несподіванки Чаплю скрутило, а я, не гаючи часу, поцілив йому носаком ще й під колінну чашечку.
— Ой, бля… — скрутився ще більше Сірий і, не втримавшись на ногах, гупнувся на підлогу.
Біля нас почали збиратися хлопці. Я відступив і притулився до залізних билець ліжка. Спина так-сяк захищена. Якщо вони кинуться на мене всі — буде мені повний звиздець. Їх уже зібралася ціла зграя.
На підлозі тихо підвивав Сірий. Я обвів поглядом кодлу. Вони мовчали. Ніхто з них не наважився дивитися мені в очі. Я ще тримав стиснуті кулаки, та вже збагнув, що ані один із них зараз не ризикне кидатися на мене.
Здається, я відвоював собі територію.
5
Завила оглушливо сирена. Була шоста година ранку, і я не одразу второпав, де перебуваю. Перед очима біліла стеля, на яку я спросоння витріщився. Мій сусіда знизу смикнув мене з гучним шепотом:
— Вставай, зара перевіряти будуть.
ebooksa