— Є підстави підозрювати, що він експериментував на Браго… Вашій сестрі казали люди, яким можна вірити.
Альберді глянув на мене.
— То часом не… Лопес да Сільва?
— Не знаю. Ім"я мені не знайоме. Хто це?
— Управитель тутешніх плантацій…
— Ви вважаєте — він може щось знати?..
— Не знаю.
— А йому можна вірити?
— Спитайте Долорес, — коротко й неприязно засміявся Альберді і раптом перейшов на інше — Я не даю згоди на ексгумацію. Це безглуздо. Хіба що судові власті зажадають… Або сам Боннард.
— Що мені сказати сеньйорі де Ліма?
— Те, що ви чули. Не більше.
Він підвівся з тапчана, даючи мені зрозуміти, що розмову скінчено.
Радий чи не радий, устав і я з крісла.
— То ви вважаєте, що я повинен відмовитися від цієї справи? — спробував я ще якось повести далі розмову.
— Як собі схочете, — байдуже відповів священик.
— А ви не радите мені поговорити з професором Боннардом?
— Я нічого вам не раджу, — урвав він не досить чемно.
— Ви неправильно мене зрозуміли. — Адже мушу щось вирішити. Я вже казав вам, що не лежить у мене серце до цієї справи. Проте навіть коли б я особисто наважився пред"явити звинувачення, то, гадаю — все одно слід би перше поговорити з Боннардом. Хоч би заради того, щоб переконатися, чи можна якось уникнути скандалу.
— Не сподівайтеся, що ця розмова вам багато дасть. Боннард людина важка…
— Скажу відверто: я намагаюся знайти для себе самого підстави, які дозволять мені… відмовитися від цієї справи.
ebooksa