клацнув замком.
І враз стало тихо і глухо.
Чотири кроки вперед. Стіна. Заґратоване віконце.
Поворот. Чотири кроки назад. Стіна. Двері з вічком.
І справді сухо, чисто, затишно і за шию не капає.
Як запевняє наглядач, “сам містер Кларнес потурбувався, щоб містеру Лі виділили окрему камеру”. Гм...
Виділили. І ніяких віднині тривог і протиріч, що роздирають хвалену волю. То справді: чого ходити сюди-туди,
сюди-туди?
Джо ліг на вузькі нари, заклав руки за голову.
- Нарешті я відпочину як слід, - сказав собі і миттєво заснув.
І приснилося йому, ніби прийшла до нього ДженнІ Стівенс і тихо, з болем у голосі запитала:
- Ти навіщо в мене стріляв, Джо?
І в світлих її очах була така печаль...
VII
Справа по звинуваченню приватного детектива Джорджа Лі в зумисному пошкодженні ілюзійного апарата
“Привид Дженні” (так тепер називається винахід Едгара Стівенса) розслідувалась довго (звинувачений навідріз
відмовлявся пояснити мотиви свого вчинку),і тільки в грудні Кримінальна служба нарешті поставила крапку.
Про дивний як для детектива вчинок у цирку “Ілюзіон” на той час уже всі забули, та й трималося повідомлення
у пресі, як і кожна сенсація, лічені дні. Газети вже давним-давно писали про інші злочини, яких щодня траплялося
чимало, пересуди в Місті вляглися. Крім того, інспектор КС Кларнес, рятуючи свого друга, “забув” зафіксувати в