справі слова, які Джордж Лі вигукнув, коли йому вдягали наручники: “Проклятий світ! Все продається, все
купується!..” Як і тодішні натяки газет про можливий зв’язок “цього маніяка з підривними елементами лівих сил”.
Всіляко заплутуючи виклад справи дрімучими канцеляризмами, Кларнес уже примірявся, під яким би приводом
здати її в архів, як негадано адміністрація цирку забажала компенсації за пошкодження ілюзійного апарата
“Привид Дженні”.
Втрутився прокурор.
Х’юлетту Кларнесу довелося передати справу в суд.
- Хоч я і не зумію тебе порятувати, але моєї вини тут немає, - виправдовувався Кларнес, коли вони востаннє
побачились. - Я зробив усе що міг.
Джо мовчав, дивлячись у простір повз інспектора.
- Коли б ти погодився, як я тобі пропонував, все звалити на твою психічну неврівноваженість, то справа
закічнилась би, повір мені, зовсім по-іншому!
- Я завжди був психічно здоровий і таким залишаюся й зараз! - крикнув детектив. - Це ви звихнулися на мріях
стати мільйонерами!
- Джо! - Кларнес спалахнув, але стримався. - Я раніше й подумати не міг, що ти зважишся на такий вчинок...
Вихопити пістолет і всадити три кулі в ілюзійний апарат на очах у п’яти тисяч глядачів! Ну, знаєш!..
- Ти все одно не збагнеш. Кларнес забігав по кабінету.
- Що діється в світі! - вигукнув він, хапаючись за голову. - Джордж Лі, зразковий детектив - і раптом...
- Проклятий світ! - такою люттю вибухнув Джо, що інспектор від нього аж відсахнувся. - І ти... ти, Х’ю, вірно
служиш неправді, злу і насильству! Служиш гнилому світу гендлярства!