спосіб життя, ваша честь! А штрафи я завжди акуратно сплачую і буду сплачувати.
Суддя нетерпляче відмахнувся, і Джон Стів, цілком задоволений, вийшов із зали суду. А проходячи мимо
полісмена, витягнув у того з кишені гаманця.
Суддя захоплено цмокав язиком до красуні, що звабливо усміхалася з екрана.
- Уведіть наступного!
ІХ
Настала черга Джорджа Лі.
Мак-Тейлор присунув до себе справу Джо (як точніше, то справу сунула його рука, а власник тієї руки тим
часом додивлявся показ бюстгальтерів на екрані).
- Прізвище?
- Джордж Лі, ваша честь.
- А-а... - суддя нарешті відірвав свій погляд від телеекрана. - Пригадую, пригадую... - Суддя надав своєму
обличчю пісного, офіційно-ділового виразу. - Ви стріляли в Привид Дженні на арені “Ілюзіону”?
- У вас прекрасна пам’ять, ваша честь.
- Так, так... - Суддя, похапцем гортаючи справу, бурмотів сам до себе: - Три постріли з пістолета... знищено...
Ага... висновки експертів... апарат відновленню не підлягає... - Суддя так гортав сторінки, що вони аж ляскали. -
Позов адміністрації “Ілюзіону” про виплату компенсації... Гм-гм... Один мільйон доларів. Поважна сума. Ухвала:
сплатити вищеназваній адміністрації вищеназвану суму. Чи має підсудний суму в розмірі один мільйон доларів для
сплати адміністрації?
- Такої суми в мене ніколи не було і вже, очевидно, ніколи й не буде, - спокійно відповів підсудний.