– Хлопці мого віку дуже нудні. Вони не мають чого сказати, а половина з них видаються цілковитими йолопами.
Я хотів сказати їй, що з віком вони теж не порозумнішають, але вирішив не ускладнювати ситуацію.
– То хто ж тоді може тобі сподобатися?
– Чоловік старшого віку. Такий, як ви.
– Я здаюся тобі старим?
– А ви вважаєте себе малим хлопчиком?
Я вирішив ліпше сприйняти її слова як жарт, бо вони завдали певного удару по моєму самолюбству. І відповів їй у тому самому тоні, але приправивши свою відповідь кількома краплями сарказму:
– Це добре, що молодим дівчатам подобаються чоловіки старшого віку, але погано, що чоловіки старшого віку, а надто немічні й слиняві, віддають перевагу юним дівчатам.
– Я це знаю. Не така вже я дурна.
Ізабелла зміряла мене пильним поглядом, щось міркуючи, і лукаво всміхнулася. «Зараз вона щось ляпне», – подумав я.
– А вам теж подобаються юні дівчата?
Відповідь була на моїх губах ще до того, як вона сформулювала своє запитання. Я прибрав поважного й значущого вигляду, ніби професор географії абощо.
– Мені вони подобалися, коли я був у твоєму віці. А загалом я схильний віддавати перевагу дівчатам мого віку.
– У вашому віці це вже будуть не дівчата, а сеньйорити або, якщо дивитися правді у вічі, сеньйори.
– Кінець дискусії. Ти не маєш якоїсь роботи внизу?
– Ні.
– Тоді починай щось писати. Я тут тримаю тебе не для того, щоб ти мила мені тарілки та ховала мої речі. Я тримаю тебе тут, бо ти сказала, що хочеш навчитися писати і я той єдиний ідіот на світі, який може тебе цього навчити, так принаймні тобі здається.
– Вам нема чого гніватися. Річ у тім, що мені бракує натхнення.
– Натхнення приходить тоді, коли ти впираєшся ліктями в стіл, примощуєш зад на стілець і починаєш пітніти. Обери собі тему, ідею й натисни на свій мозок так, щоб він заболів. Оце й називається натхненням.
– Тему я вже маю.
ebooksa