– То ви заради цього пишете? Заради грошей?
– Іноді.
– А цього разу?
– Цього разу я напишу книжку тому, що повинен її написати.
– Ви в нього в боргу?
– Можна сказати й так.
Ізабелла обміркувала мої слова. Мені здалося, вона хоче щось сказати, але дівчина утрималася, укусивши себе за губу. Натомість запропонувала мені невинну усмішку й один зі своїх янгольських поглядів, завдяки яким могла змінити тему розмови, лише моргнувши віями.
– Я також хотіла б, щоб мені платили за те, що я писатиму, – призналася вона.
– Кожен, хто пише, цього хотів би, але не кожен цього домагається.
– А як можна цього домогтися?
– Насамперед спустися на галерею, візьми папір…
– …поклади лікті на стіл і натисни на мозок так, щоб він заболів. Усе зрозуміло.
Вона подивилася на мене із сумнівом в очах. Ось уже півтора тижні вона жила в моєму домі, і в мене чомусь жодного разу не виникло бажання відіслати її до батьків. Певно, вона запитувала себе, коли я це зроблю й чому досі не зробив. Я також себе про це запитував і не знаходив відповіді.
– Мені подобається бути вашою помічницею, попри те, що ви такий, який ви є, – сказала вона нарешті.
Дівчина дивилася на мене так, ніби все її життя залежало від одного мого ласкавого слова. Та я не піддався спокусі. Добрі слова – це доброта марна, що не вимагає ніякої жертви й дарує більше втіхи, аніж добрі вчинки.
– Мені також подобається, що ти моя помічниця, Ізабелло, попри те, що я такий, який я є. Але мені ще більше буде до вподоби, коли я не потребуватиму твоєї допомоги, а ти більше нічого не зможеш від мене навчитися.
– Ви гадаєте, така можливість існує?
– Не маю найменшого сумніву. Через десять років ти будеш учителькою, а я – учнем, – сказав я, повторивши слова, які досі пахли для мене зрадою.
– Брехун, – сказала вона, легенько цмокнула мене в щоку й побігла сходами вниз.
Пополудні я залишив Ізабеллу за письмовим столом, який ми поставили для неї на галереї, перед стосиком чистих аркушів паперу, і пішов до книгарні дона Ґустава Барсело на вулицю Фернандо з наміром знайти там для себе добре й зручне для читання видання Біблії. Усі примірники Нового та Старого Заповітів, які я мав у своєму домі, були надруковані мікроскопічними літерами на напівпрозорому папері жовтого кольору, і читання таких текстів замість того, щоб наповнити людину хвилюванням та божественним натхненням, загрожувало їй мігренню. Барсело, який серед багатьох інших своїх інтересів був також захопленим колекціонером священних книг та апокрифічних християнських текстів, мав на спеціальному складі в одному з тильних приміщень своєї книгарні величезний вибір Євангелій, житій святих та блаженних і безліч інших текстів релігійного характеру.
ebooksa