Гра янгола

– Я думала, з митця щось проростає просто так, несподівано.

– Просто так проростають лише волосини та бородавки.

Ізабелла сприймала ці одкровення без жодного ентузіазму.

– Ви все це кажете тільки для того, щоб розхолодити мене й щоб я повернулася додому.

– Боюся, що ця смоква так швидко з дерева не впаде.

– Ви найгірший учитель у світі.

– Учителя створює учень, а не навпаки.

– З вами сперечатися марно, бо вам відомі всі трюки риторики. Це несправедливо.

– Немає нічого справедливого. Єдине, чого ми можемо прагнути, – це бути логічними. Справедливість – єдина хвороба світу, в усьому іншому здорового, як дуб.

– Амінь. З людиною завжди так буває, коли вона стає старшою? Що вона більше ні в що не вірить, як оце ви.

– Ні, не завжди. Стаючи старшими, більшість людей і далі вірять у всілякі дурниці – як правило, усе більші й більші. Я пливу проти течії, бо мені подобається бачити світ таким, який він є.

– Не думайте, що всі такі, як ви. Бо я віритиму в людей і речі навіть тоді, коли стану старшою, – запевнила Ізабелла.

– Бажаю успіхів.

– А крім того, я вірю у вас.

Вона не відвела погляду, коли я подивився на неї.

– Бо ти мене не знаєш.

– Це тільки ви так думаєте. Ви зовсім не такий таємничий, як вам здається.

– А я й не претендую на таємничість.

– Ви приємний субститут антипатичного суб’єкта. Я теж трохи знаю риторику.

– Це не риторика. Це іронія. Не одне й те саме.