– Сказав, що ти наділена класичною красою, що ти розумна, глибоко жіночна, тоді як він почувається таким банальним, але при тому знає, що між вами існує глибокий духовний зв’язок.
Ізабелла подивилася на мене вбивчим поглядом.
– Заприсягніться, що ви все це не вигадали, – сказала вона.
Я поклав праву руку на книгу кулінарних рецептів і підняв ліву.
– Присягаю на «Сто одному найкращому рецепті французької кухні», – врочисто проказав я.
– Люди присягаються іншою рукою.
Я поміняв руку й урочисто повторив свою присягу. Ізабелла пирхнула.
– І що ж мені робити? – запитала вона.
– Я не знаю. Що роблять закохані? Вони йдуть удвох на прогулянку, на танці…
– Але я не закохана в того сеньйора.
Я й далі жував качку, начинену грушами, не помічаючи її настирливого погляду. Через мить Ізабелла стукнула кулаком по столу.
– Зробіть ласку й подивіться мені у вічі. Усе це ваша провина.
Я обережно відклав ножа й виделку, витер губи серветкою й подивився на неї.
– Що мені робити? – знову запитала вона.
– Це залежить від того, подобається тобі Семпере чи ні.
Тінь сумніву з’явилася в неї на обличчі.
– Я не знаю. Для початку він дещо старший за мене.
– Він практично того самого віку, що й я. Може, на рік або два старший. А може, на три.
– Або на чотири-п’ять.
Я зітхнув.
ebooksa