Прощення

У двері стукають. Білий відчиняє. Замість Рози Портеро перед ним височать дві постаті в білих скафандрах, рукавицях, товстих респіраторних масках і захисних окулярах.

— Зараз за списком Ви. Ми повинні взяти проби і провести дезінфекцію, — каже приглушеним голосом одна з них і заходить у номер перш ніж Білий встигає відреагувати.

Друга постать тягне за собою невеликий візок, на якому стоїть величенький апарат з двома трубками й розприскувачем. Перша ватними паличками збирає в номері часточки пилу і складає їх у переносний контейнер, а друга розбризкує по підлозі білясту піну.

Особливо рясно обробляє черевики Білого і підлогу, потім відчиняє вікно. Білий зривається на ноги й останньої миті хапає шкатулку Кирилова, щоб та не впала на підлогу й не розбилася. У готельний номер вривається вугільне морозяне повітря, розганяє солодкуватий запах дезінфекційного засобу. Чоловік у скафандрі обприскує зовнішні відливи.

— Тут ціле лігво тих дияволів, — каже приглушено спеціаліст. Зовні воркотіння, шурхіт крил. Кілька голубів відлітає, чоловік перехиляється через підвіконня, його ноги метляються над батареями. Білого пробиває раптова думка — а що коли чоловік упаде вниз?

Білий двічі повторює запитання, який це список і чому він у ньому опинився, але обидва спеціалісти занурені в роботу, а гул розприскувача такий гучний, що Адам так і не отримує відповіді.

Через кілька хвилин дезінфекторів уже нема. Дзвонить готельний телефон.

— Говорить інспектор Маус. Пане Білий, я унизу, біля стійки рецепції. Чи не знайдеться у Вас хвилинка? Це важливо.

Білий рушає до рецепції. По дорозі стукає у двері Розиного номера. Напевно, в неї теж робили дезінфекцію, бо стертим зеленим ковроліном від дверей її номера тягнеться слід розлитого засобу. Жодної відповіді на стукіт. Рози, очевидно, в номері нема.

Інспектор Маус вітається з Білим. Короткий жест помічникові Ґросу залишатися у фотелі. Маус і Білий сідають удвох у дальньому кутку холу.

— Дякую, що прийшли, Адаме, я хочу поговорити з Вами віч-на-віч. Мої хлопці вже побували у Вас, усе знезаражено? Все гаразд? От і добре! Бачте, я маю новини з лабораторії. Правда, вони ще не підтверджені й мають дуже делікатний характер. Але спершу хочу спитати, чи можу я розраховувати на те, що наша розмова буде суворо конфіденційною? Кажучи строго, я маю на увазі й Вашу колегу, пані Портеро.

Білий ствердно киває головою.

— Я не знаю, чи Ви пригадуєте випадок із мертвим лебедем у ріці Драві сім років тому. Тоді через мертвого птаха здійнявся страшенний переполох, особливо, коли було встановлено, що його смерть спричинив вірус H5, або так званий пташиний грип. Після лебедя були випадки з іншими птахами, після чого на карантин потрапило й декілька людей. На щастя, ми вчасно вжили заходів. Щойно я отримав повідомлення з лабораторії, де вивчають зразки крові Свинкова і Дорфлера. Мої підозри, на жаль, справджуються.

— Що Вам повідомили? Вони обоє з’їхали з глузду через пташиний грип? — питає Білий.

— Адаме, прошу Вас, не легковажте паралеллю між цими двома випадками, — задоволено похитує головою інспектор Маус. — Звісно ж, не йдеться про той самий вірус, що й кілька років тому. Ми не відкидаємо також припущення, що це — якась прогресивна форма захворювання, яке не має вірусної етіології. Ймовірно, його переносять птахи, ще ймовірніше — голуби, і першими жертвами стали Свинко і Дорфлер. За кулісами ховаються й деякі інші речі, про які мені не можна Вам наразі розповідати. Якщо коротко, то результати лабораторних аналізів, зроблених до цього моменту, не можуть зі стовідсотковою впевненістю заперечити здогади, що йдеться про якусь нову, досі невідому форму вірусного чи іншого заразного захворювання. Отож поки що мої підозри виправдані.

Білий уважно вивчає інспектора Мауса.

— То чому Ви це все мені розповідаєте, Маусе?

— Бачте, превентивно ми провели дезінфекцію в усіх, хто вступав у фізичний контакт із Дорфлером та Маусом упродовж останніх 48-ми годин, перед тим як виявилися симптоми. Окрім того, я отримав від санітарної служби всі потрібні дозволи на те, щоби знищити всіх міських голубів на території Марибора, аби запобігти хворобі. Ви уявляєте, що буде, якщо зараз, цієї миті, вибухне скандал у мас-медіа? Це буде удар не тільки по Марибору і його туризму, по «Культурній столиці Європи» — це буде проблема масштабного значення. А купці людей запровадження надзвичайного стану перед місцевими виборами було б ще й як на руку.

— Маєте на увазі Воду? — питає Білий.

— Звісно. Він уже колись вибрався з політично безвихідної ситуації, відволікши увагу від важливих питань на такі, що лише здавалися важливими. Як ви знаєте, Вода — колишній поліцейський. Логіка надзвичайного стану йому вигідна. Якщо завтра в Мариборі вибухне небезпечний вірус, що загрожуватиме життю тисяч людей, запланованих мітингів проти Води не буде. Увага медіа більше не буде прикутою до реалізації багатьох спірних проектів, як наприклад, будівництво очисної споруди під Кальварією. Наступні півроку голови людей будуть зайняті лише думками про таємничий вірус, і ніхто не звертатиме уваги на те, що чиниться насправді. Я переконаний, що його в такому випадку оберуть знову.