Першому гравцеві приготуватися

Вона посміхнулась і похитала головою.

— Хаотично нейтральна, сонце.

Я посміхнувся у відповідь.

— Ти ж розумієш, що я все одно доберуся до Перших воріт швидше.

— Можливо, — відповіла вона. — Але це тільки початок. Їх ще треба пройти. І все ще потрібно знайти два інші ключі, і пройти двоє інших воріт. Багато часу, щоб наздогнати тебе і залишити позаду, друже.

— Побачимо, леді.

Вона вказала на вікно, де відображалось Табло.

— Ти тепер відомий. Ти розумієш, що це означає?

— У мене не було багато часу, щоб про це подумати.

— А у мене було. Я думала про це останні п’ять тижнів. Ім’я твого аватара на Табло все змінить. Публіка знову стане одержимою змаганням, як тоді, коли воно тільки розпочалось. ЗМІ вже скаженіють. До завтра Парзіваль стане загальновідомим іменем.

Від цієї думки мене починало нудити.

— Ти також можеш стати відомим у реальному світі, — сказала вона. — Якщо відкриєш ЗМІ свою справжню особу.

— Я не ідіот.

— Добре. Тому що на кону мільярди доларів, і тепер кожен буде вважати, що ти знаєш, як і де знайти «яйце». Багато людей готові вбити за таку інформацію.

— Я знаю. І я ціную твою турботу. Але зі мною все буде добре.

Але я не почувався добре. Я насправді ні про що з цього не думав, можливо, тому що ніколи насправді не вірив, що колись опинюсь у такому становищі.

Ми стояли мовчки, дивились на годинник та чекали.

— Що ти б зробив, якби виграв? — раптом запитала вона. — Як би витратив всі ті гроші?

Про це я думав багато. Я мріяв про це весь час. Ми з Ейчем склали абсурдні списки речей, які зробимо чи купимо, якщо виграємо приз.

— Я не знаю, — відповів я. — Те, що зазвичай роблять. Переїхав би в маєток. Купив купу крутого барахла. Не був би бідним.