— Дурнувата поза, — зауважила міс Прайс. — Не розумію, навіщо її вибрали.
Коли Філіп увійшов, присутні в студії допитливо подивилися на нього, а натурниця кинула на хлопця байдужий погляд, але тепер на Кері ніхто не зважав. Він сидів над аркушем чудового паперу і знічено витріщався на натурницю, не знаючи з чого почати. Філіп ніколи раніше не бачив оголену жінку. Вона була немолодою і мала висхлі груди, тонке безбарвне волосся, що неохайно звисало на чоло, і вкрите великим ластовинням обличчя. Він подивився на малюнок міс Прайс. Дівчина працювала над ним усього два дні, і видно було, що в неї виникли проблеми: папір зіпсувався від постійного стирання, а постать, як здалося Філіпу, якось дивно вигнулася.
«Можна сподіватися, що на таке я теж спроможуся», — заспокоїв себе Філіп.
Він почав малювати голову, вирішивши, що потім повільно спуститься нижче, але незрозуміло чому виявилося, що малювати з натури значно складніше, ніж з уяви. Філіп заплутався і кинув погляд на міс Прайс. Вона працювала, напружено насупивши брови, з шаленою серйозністю і тривогою в погляді. У студії було спекотно, і на чолі у дівчини виступили крапельки поту. Міс Прайс було двадцять шість років, і вона мала розкішну копицю золотистого волосся; воно було прекрасне, але недбало зачесане — дівчина забрала його з чола і як-небудь затягнула вузлом на потилиці. Обличчя її було широке, з приплюснутими рисами і маленькими очками; шкіра мала якийсь нездоровий колір, а на щоках не було рум’янцю. Дівчина взагалі виглядала неохайною, і на думку спадало, що вона спить, не роздягаючись. Міс Прайс була серйозною і мовчазною. Коли прийшов час наступної перерви, вона зробила крок назад і подивилася на свою роботу.
— Не знаю, навіщо я так переймаюся, — сказала вона. — Але хочу, щоб усе було правильно. — Дівчина повернулася до Філіпа: — Як у вас справи?
— Не дуже, — зізнався він із жалюгідною усмішкою.
Вона подивилася на намальоване ним.
— Так у вас нічого не вийде. Потрібно все виміряти і розкреслити папір.
Дівчина швидко показала йому, як узятися до справи. Філіпа вразила її серйозність, але відштовхувала непривабливість. Він був вдячний за поради, які міс Прайс дала йому, і знову повернувся до роботи. Тим часом приходили інші люди (здебільшого чоловіки, адже жінки завжди приходять вчасно) і, зважаючи на те, що навчання лише почалося, у студії було досить людно. Незабаром до них приєднався молодик з рідким чорним волоссям, довжелезним носом і витягнутим обличчям, у якому було щось кінське. Він сів біля Філіпа і кивнув міс Прайс.
— Сьогодні ви пізно, — зауважила вона. — Щойно встали?
— Такий прекрасний день, що мені аж закортіло полежати в ліжку й подумати про те, як чудово на вулиці.
Філіп усміхнувся, але міс Прайс вислухала це зауваження із серйозним обличчям.
— Схоже, це страшенно цікава справа, але я б подумала про те, щоб підвестися і насолоджуватися життям.
— Життєвий шлях гумориста тернистий, — похмуро відповів молодик.
Здавалося, він не надто переймався роботою. Юнак подивився на своє полотно: він малював фарбами і вчора вже накидав портрет натурниці, яка їм позувала. Потім повернувся до Філіпа.
— Ви щойно приїхали з Англії?
— Так.
— А як ви знайшли «Амітрано»?
— Це єдина школа, про яку я знав.
— Сподіваюся, ви не прийшли сюди з думкою, що навчитеся тут хоч чогось корисного?