— Це найкраща школа в Парижі, — втрутилася міс Прайс. — Лише тут до мистецтва ставляться серйозно.
— Невже до мистецтва слід ставитися серйозно? — здивувався юнак і, оскільки міс Прайс лише презирливо здвигнула плечима, продовжив: — Річ у тому, що всі школи погані. Природно, що вони всі академічні. А ця корисніша за інші тільки тому, що тут викладають некомпетентні люди. Адже якщо ви нічого не можете навчитися…
— Тоді навіщо сюди ходити? — увірвав його Філіп.
— «Я бачу кращий шлях, але не йду ним»[129]. Наша освічена міс Прайс скаже вам, як це звучить латиною.
— Мені хотілося б, аби ви не вплутували мене в свої розмови, містере Клаттон, — відрубала дівчина.
— Єдиний спосіб навчитися малювати, — продовжував юнак незворушно, — винайняти майстерню, знайти натурницю і самому пробивати собі шлях.
— Звучить досить просто, — зауважив Філіп.
— Але знадобляться гроші, — відгукнувся Клаттон.
Він почав малювати, а Філіп поглядав на нього краєм ока. Молодик був високий і страшенно худий; його великі кістки мовби стирчали з тіла, а лікті були такими гострими, що здавалося, наче вони ось-ось розітнуть рукави поношеного піджака. Штани в нього були потерті знизу, а на кожному черевику виднілася незграбна латка. Міс Прайс підвелася і підійшла до Філіпового мольберта.
— Якщо містер Клаттон кілька секунд потримає язика за зубами, я вам трохи допоможу, — сказала вона.
— Міс Прайс недолюблює мене через мій гумор, — пояснив юнак, — замислено роздивляючись своє полотно. — А через мою геніальність ненавидить мене.
Він промовив ці слова надзвичайно урочисто, а його велетенський неоковирний ніс зробив їх іще кумеднішими. Філіп розреготався, а міс Прайс почервоніла від злості.
— Ви — єдиний, хто підозрює, що ви геній.
— А ще я — єдиний, чия думка має для мене значення.
Міс Прайс почала критикувати намальоване Філіпом. Вона жваво базікала про анатомію, побудову, плани і лінії, а також іще багато про що, чого Філіп не зрозумів. Дівчина давно відвідувала студію і знала, які вимоги висувають до учнів майстри. Однак, розуміючи, що саме не так у Філіпових роботах, вона не могла пояснити йому, як це виправити.
— Страшенно люб’язно з вашого боку так панькатися зі мною, — сказав Філіп.
— Ох, пусте, — відповіла дівчина, знічено шаріючись. — Коли я прийшла сюди вперше, люди допомагали мені, і я теж допомагатиму кожному.
— Міс Прайс хоче підкреслити, що ділиться з вами своїми знаннями не через вашу чарівність, а через почуття обов’язку, — пояснив Клаттон.
Дівчина кинула на нього розлючений погляд і повернулася до своєї картини. Годинник вибив дванадцяту, і модель, зойкнувши з полегшенням, зійшла з підвищення.
Міс Прайс зібрала свої речі.