— Якщо бажаєте.
— Звучить не надто люб’язно, — засміявся Кері.
— А я не з тих, хто розсипається в компліментах.
Філіп злегка збентежився і мовчки запалив цигарку.
— Клаттон казав щось про мої роботи? — раптом запитала дівчина.
— Ні, здається, нічого не казав, — озвався Кері.
— Знаєте, він поганий художник. Вважає себе генієм, але це не так. По-перше, він занадто ледачий. А геній завжди готовий терпіти біль. Єдине, що необхідно, — невтомно працювати. Якщо хтось вирішив чогось досягнути, йому ніщо не завадить.
Дівчина говорила з пристрасною наполегливістю, котра не залишала слухача байдужим. Міс Прайс була вбрана у матроський капелюшок із чорної соломки, не надто чисту білу блузку і коричневу спідницю. Руки без рукавичок слід було добряче помити. Дівчина була аж надто непривабливою, і Філіп пошкодував, що завів із нею розмову. Він навіть не міг зрозуміти, чого вона хоче — аби він залишився чи пішов геть.
— Я допоможу вам усім, чим зможу, — сказала дівчина раптом без жодного зв’язку з попередніми словами. — Я знаю, як вам важко.
— Щиро дякую, — відповів Філіп, а за мить додав: — Хочете піти зі мною кудись і випити чаю?
Дівчина кинула на нього швидкий погляд і зашарілася. Коли вона червоніла, її бліда шкіра вкривалася дивними плямами, наче зіпсована полуниця з вершками.
— Ні, дякую. Чому б мені мало хотітися чаю? Я щойно пообідала.
— Я просто хотів збавити час, — пояснив Філіп.
— Якщо час для вас так повільно тягнеться, не слід перейматися мною, гаразд? Я не проти побути на самоті.
У цей момент повз них пройшло двійко чоловіків у коричневих широченних штанах і беретах із вельветину[131]. Вони були молоді, але обидва мали бороди.
— Гадаю, це студенти-художники, — зауважив Філіп. — Вони наче зійшли зі сторінок «Vie de Boheme».
— Це американці, — кинула міс Прайс презирливо. — Французи вже тридцять років не носять такого, але американці з Далекого Заходу куплять таке вбрання і біжать до фотографа вже наступного дня після приїзду. Ось і все, що поєднує їх із мистецтвом. Утім, їм байдуже, бо у них є гроші.
Філіпу сподобалася смілива мальовничість убрання американців; йому здавалося, що це свідчить про романтичний настрій. Міс Прайс поцікавилася, котра година.
— Мені час повертатися в студію, — сказала вона. — А ви прийдете на заняття з малювання ескізів?
Філіп нічого не знав про ці заняття, і вона пояснила йому, що кожного вечора з п’ятої до шостої в студії сидить натурник, і кожен охочий може прийти й малювати його, заплативши п’ятдесят сантимів. Натурник щодня інший, і це дуже корисна практика.