Не підводячи голови, Русецький відрізав:
– Ні.
Хлопець водив курсором понад тривимірним зображенням Рутиного мозку, дивлячись, як програма підсвічує зеленим і подає поряд із курсором назви відповідних структур: довгастий мозок, гіпокамп, ліве мигдалеподібне тіло. Утримуючи Ctrl і Shift, Тимофій міг пересувати модель, а прокручуючи коліщатко, наближав чи віддаляв зображення мозку. Під час кожного наближення програма виставляла на огляд щораз дрібніші структури.
Тимофій наблизив стовбур головного мозку та повільно сповз мишкою згори донизу. Схоже, мовна локалізація була неповною або перекладач вирішив не влазити в те, що йому не відомо, бо назви дрібних структур пішли англійською: lateral geniculate body, inferior collicluli, optic tract, trochlear nerve, rhomboid fossa, acoustical nerve, abducent nerve. Блакитної плями не було. Якщо відверто, Тимофій не аж так добре розбирався в анатомії людського мозку, щоби без підказок знайти її. Хоча проблем із цим не мало б виникнути.
У правому верхньому куті діалогового вікна біліло поле для введення з підписом «Пошук». Хлопець клацнув курсором по ньому, надрукував у рядку «locus coeruleus» і втопив кнопку «Enter». 3D-модель повернулася, ще більше наблизилася, після чого програма виділила зеленим кольором крихітне ядро в надрах ретикулярної формації. Із підсвіченої ділянки вистромилася тонка стрілка, поряд із якою розгорнувся підпис:
BRAINSTEM › PONS › LOCUS COERULEUS
«Стовбур мозку – Вароліїв міст – блакитна пляма», – подумки переклав Тимофій.
Система припускала, що користувач, який вдався до пошуку, може й не знати, де розташовується позначений на екрані фрагмент, і дбайливо вказувала ієрархічні структури, до яких він належав.
Русецький повірити не міг, що все аж так просто. У рядку програмного меню він знайшов пункт «Вказати мішень», натиснув на нього та побачив спадне підменю з трьох пунктів:
ВКАЗАТИ МІШЕНЬ › АВТОМАТИЧНИЙ ПОШУК
› АНАЛІЗ ОРГАНА…
› ВРУЧНУ
Хлопець обрав «Вручну» та клацнув мишею по все ще підсвіченому ядру locus coeruleus. Ділянка із зеленої стала яскраво-червоною. Стрілка курсора перетворилася на піщаний годинник, програма кілька секунд щось вираховувала, а тоді видала повідомлення:
У ВИБРАНІЙ ДІЛЯНЦІ НЕ ВИЯВЛЕНО НОВОУТВОРЕНЬ ЧИ ПАТОЛОГІЙ.
ПРОДОВЖУВАТИ?
ТАК (Y) НІ (N)
У Тимофія аж щелепа відвисла: система знала, що у стовбурі Рутиного мозку немає пухлини. Кілька секунд анестезіолог просто витріщався на екран, а тоді, оговтавшись, відповів «ТАК».
Він так захопився, що геть забув про Руту. Тим часом вимушена бездіяльність заколисувала її, й дівчина з останніх сил трималася за свідомість. Якийсь час дивилася на Русецького, потім, утомившись скошувати очі, втупилася в опуклий край апарата, що нависав над нею. Справа долинало клацання мишки. Клац-клац… Пауза… Клац-клац. Рута спрямувала погляд ліворуч, на бокову лапу апарата, спробувала вчитатися в написи на крихітному пульті, аж тут картинка перед очима змазалась, і дівчина, позіхнувши так, що мало не роздерла рота, почала провалюватися в сон.
Рута збагнула, що вирубається – у голові немовби заревла сирена, – і навіть встигла різко смикнутись, але було вже пізно: повіки змежились, і…
104