– Хто ти така, щоб засуджувати!
– Ти й зараз лише про себе думаєш! – дорікнула сестра. – А я говорю про маму, не про тебе!
– О, не треба, я тебе прошу, – крізь зуби процідила дівчина. – Останнє, чого я зараз потребую, – це вислуховувати від тебе нотацію. Його звати Тимофій, йому двадцять шість, і мені здавалося, що він нормальний. Я сподівалася, він зможе мені допомогти. Але помилилася. Вкотре. У цього козла на телефоні була папка з моїми фотками в білизні. Йому треба було тільки затягти мене в ліжко. – Вона видихнула, голос згас. – Я щойно звалила від нього, і мені більше немає куди піти.
Чверть хвилини сестри німували. Потім Інді мовила:
– Зателефонуй мамі.
Рута знала, що не телефонуватиме, одначе стомлено промимрила:
– Добре, але…
– Ніяких «але». Зателефонуй. – Пауза. – І набереш, коли будеш у Тернополі.
Після чого розірвала зв’язок.
Кілька секунд Рута крутила в руках телефон. Від згадки про матір стискалося серце, проте телефонувати вона не збиралася. Принаймні поки що. З іншого боку, Рута боялася, що Аміна справді заявить про її зникнення в поліцію, після чого її зловлять і силоміць повернуть додому. Поміркувавши, дівчина відкрила додаток «Повідомлення» та надрукувала есемес:
08:01
Зі мною все добре. Повернуся сьогодні або завтра. Мусиш мені вірити. Будь ласка, не хвилюйся…
Перечитавши, вона натиснула «Надіслати», переконалася, що повідомлення доставлено, і вимкнула смартфон.
68
Дорогою до Тернополя Рута подумки повернулася до останнього сновидіння: що більше міркувала про нього, то дужче переконувалася, що знає Марка. Ні, вона не знайома з ним, але точно десь бачила. Це вочевидь було давно та стосувалося… Дівчина взялася терти лоба. У надрах свідомості зринув невиразний спогад: це якось пов’язано зі школою. Її школою?.. Рута наморщила носа. Ні. Марк з вигляду її одноліток, якби він навчався у дванадцятій, вона була б його відразу впізнала.
Але котрою тоді?
Рута довго копирсалася у спогадах, але нічого вартого уваги більше звідти не витягла, тож на під’їзді до Кременця ввімкнула телефон, під’єдналася до Інтернету та ввела у Google запит: «Марк школа Рівне». Угорі списку результатів сервер розмістив посилання на статтю трирічної давності, опубліковану на сайті газети «Рівне вечірнє». Рутині очі розширилися. Вона натиснула на заголовок і стала читати:
Чотирнадцятирічний школяр зник у п’ятницю, 20 травня.
Як інформують у прес-службі Обласного управління національної поліції, вже третій день поліцейські Рівненської області розшукують безвісти зниклого неповнолітнього хлопця.
Грозан Марк Вікторович (нар. 4 березня 2002 року) у п’ятницю, 20 травня, о десятій ранку вийшов із багатоповерхівки на вулиці Квітки-Основ’яненка, в якій донедавна мешкала його сім’я, та до цього часу не повернувся. Хлопець навчався у восьмому класі ЗОШ № 15 міста Рівного.