Я усвідомив це лише першого весняного дня в шкільному дворі, дивлячись на її розкішне розпущене по плечах волосся, а вона не зводила своїх прекрасних синіх очей з Маркеса, який хизувався грою в баскетбол. Потім вона взяла його за руку, а я стиснув кулаки так, що нігті вп’ялися мені в долоні. Утім її щасливий вигляд ніби зігрівав мені душу. Гадаю, що кохання — штука сумна й чудова.
Ів підсів до мене на лавку.
— Чого ти тут стовбичиш, замість іти грати з іншими?
— Міркую.
— Над чим?
— А навіщо треба кохати?
— Гадаю, що тут я тобі не зможу відповісти.
— Нічого, я, певно, теж невеликий спец, щоб ставити такі запитання.
— Ти закохався?
— Баста, жінка моєї мрії кохає іншого.
Ів закусив губу. Це мене образило. Я хотів піти, та він притримав мене за руку:
— Сідай, ми ще недоговорили.
— А про що нам говорити?
— Та про неї ж, про кого ще!
— Я знав, що з того нічого не вийде, але не міг її не любити.
— Хто ж вона?
— Ота, що тримає за руку здорованя біля баскетбольного кошика.
Ів подивився на Елізабет і хитнув головою:
— А вона гарна.
— Я надто малий для неї.
ebooksa