Твердиня

Вертоліт промайнув повз піраміду. Джейсон аж рота роззявив, коли на очі трапилась нерівна чорна підпалина справа від лінії сходів. «Що це? По ній стріляли? Хтось намагався її підір…» Потік думок перервав дзвінкий викрик Гордона Лі, другого пілота:

— Там Роджер!

Сивочолий скрутив голову в напрямі руху. Під ногами проплила вщерть поруйнована їдальня і потрощені столи. В середньому бараку щось горіло, полум’я вже пробивалося крізь дах. У східній частині тераси з’явилася кров. Багато крові. Принаймні один із людей Кіспе — мертвяк, вирішив Джейсон, оцінивши розміри трав’яної латки під тілом, що змінила колір з насичено смарагдового на тьмяно багряний. А потім він побачив Роджера Зорна. Наполовину голий здоров’як стояв неподалік від входу в підземелля і дивився на вертоліт. Він не махав, що занепокоїло сивочолого більше, ніж усе побачене до цього. Зорн поводився так, наче не розумів, що з ним і де він знаходиться.

Неподалік Зорна, розпластавшися зірочкою, з відкритими очима лежав українець. З галереї на поверхню навкарачки виповзав один з науковців, здається, Метт Подольські. Водночас Джейсон не побачив нікого, кого можна було б ідентифікувати як ворога.

«Що ж це за хрінь така?»

Чоловік відступив на крок від отвору і крикнув у кабіну:

— Вікторе, чуєш мене?

— Так, босе!

— Розвертайся! Ми приземляємося. Саджай «Стегно»[169] навпроти піраміди.

— Буде зроблено.

«Мі-17», знову збавляючи горизонтальну швидкість, розвернувся і підлетів до центру тераси. Віктор вирівняв гелікоптер паралельно до лицьової грані піраміди і став його спускати в захищену з трьох сторін нішу.

— Ви четверо заляжете коло вертольота, — стуленими вказівним і середнім пальцями Джейсон тицьнув на перуанців, — хай двоє залізуть на менші піраміди. Нікого не підпускати до машини. Ви мене зрозуміли? НІКОГО.

Охоронці закивали головами і похапали автомати Калашникова.

— Лу і Роде, йдете зі мною.

Стрільці були напоготові, стискаючи в руках чорні штурмові гвинтівки.

Гелікоптер м’яко торкнувся землі, ледь не причавивши колесом мертвого індіанця, що зірвався вчора з вершини піраміди. Перуанці, згинаючись, пострибали на траву і розбіглись на позиції: двоє — на малі піраміди, і двоє — на стежку, попереду й позаду «Мі-17».

— Не вимикай двигуни! — наказав Х’юз-Коулман, востаннє схилившись у кабіну. У відповідь Купер показав «о’кей», склавши у формі літери «о» великий та вказівний пальці.

— Босе, — спинив Джейсона Віктор, стягнувши навушники і сівши впівоберта.

— Чого тобі?

— Хочу, щоб ти знав: у нас мало палива. Раптом що, без дозаправки ми не дотягнемо навіть до гір.