— Ну чувак… — розвів руками Сьома.
— Ти гівнюк, що завжди має рацію.
Семен посміхнувся, ледь піднявши кутик рота, хоча очі лишалися сумними:
— Так, я знаю, Лео. Я гівнюк, що завжди має рацію.
Кожен сам собі налив півчашки охололого чаю, після чого вервечкою вони подались до «нори». Левко з Семеном розсудили, що краще «причаститися» до Янгольських Сурм у печері, щоб ніхто з них, будучи в безпам’ятстві, не звалився з Паїтіті абощо. Минаючи тіло Джеррона Старкса, Сатомі спинилась, на нижніх повіках зібралась волога, а губи затремтіли. Семен злякався, що японка відмовиться, виплесне вміст своєї чашки, розвернеться і побіжить геть, або ще гірше — влаштує істерику, але за хвилину дівчина опанувала себе. Принаймні на якийсь час.
Хлопці й дівчина ввійшли до «нори», ввімкнули світло і розсілись на матрацах (мулат забився у найдальший куток).
— П’ємо по півчашки, більше не треба, але заковтуємо залпом, — мовив Сьома.
Сатомі кавкнула, глибоко вдихнула і лише тоді спромоглася озватись:
— Пообіцяйте, що стримаєте мене, якщо… якщо захочу зробити те ж саме, що й він. — Вона мотнула головою в той бік, де лежало тіло археолога. Волосся воронячими крилами злетіло в повітря і впало, частково закривши збіліле лице. Несподівано дівчина заходилась голосно хлипати: — Це ж я… я… я власно-о-оруч п-принесла йо-о-ому о-отруєну…
Цього разу наближення істерики було безсумнівним.
— Цить! — різко наказав Левко. — Я подбаю про тебе. Я обіцяю.
Дівчина перевела погляд на росіянина.
— Я теж, — кивнув Сьома і додав: — Звісно, якщо буду притомним.
«Козел, — стрельнув очима Левко, — міг би підіграти».
Сатомі схлипнула, втерла рукою носа, але остаточно заспокоїтись не змогла: сльози неперервними цівками струменіли з очей.
— П’ємо всі разом. Чули? — Сьома розумів, що треба поквапитись.
Ніхто не відповів.
— На рахунок три. Я рахуватиму, — відкарбував Левко. — Приготувались! — Чотири пари рук судомно стиснули чайні чашки. — Раз… два… — Українець пробігся поглядом по лицях хлопців і дівчини, подумав, що буде, якщо хтось з них виплюне отруєну рідину, після чого випалив: — Три!
Секундна пауза — і вміст чашок полився в горлянки.
Сатомі розридалася. Рідина виплескувалася з чашки, лилась між губів на щоки, ніс і шию, та все ж таки більша частина узвару з Янгольських Сурм потрапила до стравоходу.
ebooksa