Твердиня

— Треба піднімати, як є, — запропонував Гордон Лі.

— Тоді ми його не зіб’ємо, — розпачливо заперечив Джим, показуючи рукою в той бік, звідки наближався незваний гість. — Якщо «пташка» вціліє після першого залпу, дідька лисого ми за нею вженемося!

Хлопець мав рацію. «Мі-17» непогано озброєний — два блоки Б-8В20А по двадцять 80-міліметрових реактивних ракет у кожному. Цього більш ніж достатньо, щоб перетворити на металобрухт десяток найсучасніших танків. Штука в тому, що ракети С-8 призначені для знищення малорухомих точкових чи площинних цілей на землі; вертольоти майже ніколи не оснащуються самонавідними ракетами для повітряного бою. Некерованою С-8 можна збити порівняно повільний літак (яким є, скажімо, «Cessna 172»), хоча зробити це напрочуд важко, оскільки доводиться «чіпляти» ціль, що є на порядок маневренішою за техніку на землі, і яка до того ж рухається не по площині, а в тривимірному просторі. По суті знищити літак можна, накривши його потужним залпом з близької відстані. Джим Ломбарді правильно зміркував: з першого разу вони можуть не влучити (майже напевно не влучать), після чого літак-заблуда кинеться навтьоки, ухилятиметься, і ганятися за ним з трьома тоннами харчів у вантажному відсіку — винятково безглузда затія.

Джейсон Х’юз-Коулман не слухав другого пілота і штурмана, чекаючи, що скаже Віктор. Він не підганяв пілота, знаючи, що той зробить усе правильно. Якщо взагалі ще можна щось зробити.

Спливло кілька секунд, і Левко помітив, що Віктор Шако поворухнувся. Пілот поклав руку на плече Джейсону, криво всміхнувся і впівголоса промовив:

— Будеш моїм боржником.

Розвернувся і рішуче закрокував до вертольота, на ходу віддаючи команди:

— Джиме, розчохляй пускові блоки! Гордоне, розкручуй двигуни! Роде, бери щось гостре і давай за мною!

— Що ти придумав? — на бігу спитав Джим.

— Стули пельку і роби, що кажуть! — обрубав його Віктор.

— Він же порожній, — ввернув Гордон Лі, маючи на увазі паливні баки «Мі-17».

— Довірся мені…

Останніх слів Віктора Левко вже не почув. На його очах четверо чоловіків підбігли до затиснутого між пірамід велетенського вертольота і стали квапливо готувати його до зльоту (Джейсон лишився біля радара, загіпнотизовано спостерігаючи за світло-зеленою, розмитою по краях цяткою, що невблаганно підсувалась до центру екрана). Джим Ломбарді позривав чохли з пускових блоків і повиймав запобіжні чеки, підготувавши ракетні бокси до стрільби. Гордон Лі ввів у дію двигуни — головний ротор почав плавно набирати оберти. Віктор і Род розчахнули задні дверцята і щось робили з клумаками у вантажному відсіку (що саме Левко не бачив, оскільки «Мі-17» був розвернутий носом на схід, задньою частиною від нього).

Українець, витягнувши шию, підглядав за шарварком довкола «Мі-17». З розмови він збагнув, що справи кепські, і хотів розгадати, що задумав Віктор. Левко настільки захопився спостереженням, що не помічав, як Джейсон Х’юз-Коулман, наполовину розвернувши тулуб, уважно слідкує за ним.

Сивочолий намагався переосмислити ситуацію. А що як Марко Молінарі каже правду, і саме студенти влаштували цей бедлам? Раптом їм вдалося зв’язатись із зовнішнім світом і викликати клятий літак? Дим… Стовп чорного диму, що здіймався над терасою, — це також неспроста…

Лео, прищурюючись, вглядався в те, що робиться біля вертольота; японка трималась позаду, вчепившись обома руками за футболку хлопця і втупивши погляд у траву. «Сліпа? — розмірковував Джейсон. — А може, лиш удає?.. Росіянин лежить зі зламаною ногою, але хто сказав, що він заодно з американцем, українцем і японкою?» Х’юз-Коулман придивлявся до Левка і те, що бачив на лиці хлопця, збуджувало неприємне заніміння в лівій частині його грудей. Райдужні оболонки чоловіка палахкотіли сріблом.

CLIX

12:31… Мотори заревли, ротор перетворився на прозорий диск.

Hip гойднувся. Раз, другий, третій, і нарешті відірвався від землі.

«Важко… Як же важко…» — позираючи на вертоліт, Джейсон відчував, як у животі все перевертається. Жодного шансу: двигуни надривались, а «Мі-17» ледве набирав висоту.

Спостерігаючи те саме видовище, Левко насилу стримував радість. Посмішка лізла на досі заніміле лице. Твердиню викриють, сюди пришлють людей — нормальних людей — і їх урятують.