Твердиня

— А як же він? — Ґрем кивком показав на Віктора, який намагався власною сорочкою перев’язати плече Джейсона і спинити кровотечу.

Українець став на коліно і підняв АКМ. Три сухі постріли (американець здригнувся), і Віктор Шако, стогнучи, валиться у траву біля свого боса. Пілот спробував повзти, але скоро затих.

— Ніяк, — відрубав Левко.

Хлопці допомогли японці підвестись, і Левко повів їх через терасу до південного краю Паїтіті.

— Куди ти? — шарпнувся мулат.

— По північному боці ми не спустимось, не вистачить довжини мотузки.

— А там? — Ґрем показав на південь.

Левко згадав, як намагався втекти по південному схилу інший перуанець, котрого він спершу скинув на пристінок четвертого рівня під пальмовим гаєм, а потім застрелив на виступі третього біля піраміди.

— Там буде видно.

Трійця швидко перетнула відкритий простір (Левко схопив ще один АКМ) і укрилась за бараками. Потрібно було поквапитись: якщо стрільці повернуться і знайдуть тіло Віктора, Левку і К° стане непереливки.

За бараком українець віддав один автомат американцю і попросив:

— Допоможи, — потому присів і вперся рукою об землю, вигинаючи кулак так, щоби браслет з синьою мигалкою нависав над землею. — Пристав ствол сюди.

— Що?

Левко взяв АКМ за ствол і впер дульний отвір у браслет.

— Стріляй.

— Ти здурів! Тобі відірве кисть…

— Стріляй, кому кажу!

Ґрем зажмурився і натиснув на спусковий гачок. Г-гах! Розжарений ствол обпік руку, браслет рвонуло так, що він до крові порізав зап’ястя, але куля не зрикошетила, зарившись у м’яку землю, і найголовніше — лампочка погасла, а розламаний наручний передавач легко зісковзнув з руки.

— Тепер ти. — Левко поманив Сатомі.

Дівчина без нарікань погодилась.