— Ну й вигляд у тебе. Скільки мені тут стирчати? Скоро коріння пущу!
— Тільки не ний. Мені було гірше, — хрипло проговорив Гера.
Виглядав він жахливо.
— Це… фотограф? — очі друга розширилися. Але щось йому підказувало, що фотограф усе-таки тут ні до чого.
— Що? Та ні… — Гера відмахнувся вільною рукою. — Мене чомусь знудило. Довелося посидіти. А фотограф так злякався, що вже хотів викликати «швидку». Взагалі, непоганий дядько. Даремно ти йому тоді скло розбив. Води мені дав, — Гера стягнув із шиї піонерський галстук і засунув у кишеню.
Згадав при цьому батьків, що наполягли зробити портрет на пам’ять. «Геро! Як ти не розумієш, це ж залишиться на роки», — говорила мати. «Я досі шкодую, що не зробив фото у твоєму віці, — підтримував її батько».
І от, літні канікули ще не закінчились, а він повинен натягувати, як ідіот, шкільну форму й сунути в якийсь фотосалон (тільки б не зустріти по дорозі знайомих!), до того ж, у таку задуху!
Друзі попленталися вулицею.
— Може, це через спеку? — припустив товариш.
— Ні, не через спеку, — Гера похитав головою, — не через спеку, це щось інше.
Друг насторожено глянув на нього:
— Розкажеш?
— Коли прийдемо, — відповів Гера.
Вони пролізли через дірку в паркані на територію дитячого садочка. Ігровий майданчик був порожній; у будинку, що стояв неподалік від гойдалок, схоже, також нікого, крім сторожа не було. Хлопці перетнули майданчик, прямуючи в бік маленького будиночка-теремка, що сховався в тіні високої розлогої тополі.
Наблизившись, вони один за одним влізли всередину майже іграшкової будівлі.
Випрямитися на повний зріст тут було неможливо, зате сидіти — зручно й затишно. З віконець лилося світло, спеки не відчувалося. Влітку хлопчиська приходили сюди часто.
Гера дивився собі під ноги, а його друг вийняв із кишені дві пом’яті цигарки «Космос», які він поцупив із батькової пачки, й подав одну Гері. Хлопці невміло закурили, тамуючи кашель: хто не втримається — той слабак.
— Що ж сталось у фотосалоні? — довірливо запитав Геру товариш.
— Це об’єктив… Усе через нього. Туди дивишся… Наче погляд у майбутнє. Розумієш?
Друг дещо розчаровано знизав плечима.