— Як? Хто? — здивувався той.
— Алекс… А що?
(клац!)
— Чому ти мене так назвав?
— Не знаю… Я й не помітив, як це в мене вирвалося, — зніяковіло пробурмотів Гера.
(клац!)
— Раніше ти ніколи мене так… Звучить якось незвично, по-іноземному.
Гера раптом усміхнувся:
— Знаєш, а непогано — Алекс! Ха! Олександр чи Алекс… яка різниця? Так навіть краще.
(клац!)
Новопохрещений Алекс схопив друга за плечі й повалив на підлогу.
Вони жартома почали битися.
Портрет батькам сподобався. Вони повісили його на стіну напроти ліжка Гери.
«Зовсім інша справа, синку! Тепер у тебе залишиться
Увечері, коли він вимкнув світло й ліг спати, фотографія виділялась на стіні чорним рельєфним прямокутником, немов провалля в безодню Часу. Гера першої ночі довго вдивлявся в нього й не міг заснути. Здавалося, прямокутник починає поступово втрачати правильні обриси; його краї колишуться й повільно розповзаються по стіні, невблаганно пожираючи кімнату, Сьогодення, й підповзають до самого Гери.
Майбутнє всмоктувало безпомічний перед Часом Всесвіт у свій безмежний Тунель…
КЛАЦ!
Розділ 3
Похоронне турне: початок
Виїхавши на своєму «BMW» за місто, Герман зупинився.