Донор для небіжчика

22
18
20
22
24
26
28
30

— Ну… — зам’явся той, знітившись. — Просто щось найшло… — чомусь у цей момент йому згадалася зіниця діафрагми. Три роки тому, коли робив фотографію для портрета… щось ворухнулося в чорній бездонній глибині. Потім видіння зникло.

* * *

Четвірка друзів купила квитки, і в них залишалося ще близько години вільного часу. Вони прогулювались парком. Увагу привернув п’яний чоловік, що спочатку плентався біля них, а потім обігнав компанію і тепер петляв кроків за десять попереду. Він нарешті плюхнувся на лавку. Одягнений був у джинси і світлу сорочку, забруднені землею — наочна карта пройденого маршруту. Відкинувшись на спинку лавки, він п’яно посміхався якимось своїм думкам, карикатурно нагадуючи задоволеного життям мільйонера на відпочинку під пальмою. Між ногами на джинсах розпливлася темна мокра пляма.

— Штормить! — підморгнув він, помітивши компанію друзів.

— Та ж він… обдувся… — хіхікнула Анжела.

— Тихо… І не дивися на нього! — шикнула на неї Марина. — Я їх страшенно боюся, цих п’яних.

— Ей, молоді люди! — раптом почулося з боку лавки.

Вони зупинилися й повернули голови. Марина міцно стиснула руку Гери.

У п’яного в роті стирчала незапалена цигарка, і він ніяк не міг справитися з сірниками.

— Не допоможете? — він простягнув у їхню сторону сірники. Четвірка секунду-другу мовчала. Гера, нарешті, подався вперед.

— Звичайно, це ж елементарно.

— Не йди, — Марина спробувала його затримати. — Не треба, подивися, який він здоровенний. Як буйвол. Пішли, будь ласка.

— Нічого не трапиться, він просто не може запалити сірника, — безтурботно заперечив Гера.

— Тоді підемо всі, — запропонувала вона.

— О’кей, — кивнув Алекс, і вони попрямували до лавки.

— Навіщо все це? — зітхнула Марина й подивилася на подругу. — Іноді я просто не можу зрозуміти хлопців, чому вони завжди кудись лізуть?

Дівчата напружено стежили, як Гера й Алекс підходять до лавки.

— Прогулюєте, поки інші квасяться в класах? — посміхнувся «моряк» і, не чекаючи відповіді, мотнув головою. — Ясна справа… Ану, підсоби, я трохи не в формі, — він простягнув Гері сірники.

Їхні очі ненадовго зустрілися, але щось у погляді п’яного чоловіка змінилося. Він швидко поглянув на Алекса, знову посміхаючись, але вже якось напружено.

Гера підніс запалений сірник до обличчя чоловіка. Підкурюючи, той нахилився, і їхні очі знову зустрілися. Чоловік завмер, а потім різко випрямився з дивним виразом обличчя. Цигарка так і залишилася незапаленою.

— Перестань дивитися на мене.