Удома його «зустрів» маленький Гера.
«Візьмеш мене з собою?»
— Що?..
«Я хочу, щоб ти взяв мене із собою», — хлопчисько просив, але дивився зухвало.
ЗВІДКИ ВІН УЖЕ ПРО ВСЕ
— І не мрій.
Гера примружив очі у своїй звичайній манері, коли він тримав козир у рукаві. Герман, звичайно, вже не пам’ятав, який вираз обличчя був у нього у дванадцять років, але зараз з’явилося виразне відчуття, що саме це й відбувається: хлопчисько щось тримає напоготові.
— Добре, що в тебе там?
Він майже почув, як маленький Гера задоволено хмикнув.
«Мах на мах — іде?»
— Не зрозумів. Що це має означати?
«Уже забув? — у голосі Гери пролунали і презирство, і поблажливість водночас. — Обмін, значить. Колись так говорили».
Герман беззвучно розсміявся.
Так, дійсно. Він забув.
— Ну, і?..
«У мене є дещо для тебе. Ти одержуєш своє, ну, а я…»
— Конкретніше! — напружився Герман. — Що ти приховав?
Хлопчисько хіхікнув і якийсь час очікувально дивився на Германа, немов навмисно (утім, ще й як навмисно! — в цьому можна було не сумніватися) грав на його нервах.
«Деякі відповіді, — нарешті сказав він. — Відповіді на два запитання. Якщо вони, звичайно, тебе
Маленький виродок над ним ще і