— Лише на два? У мене їх багато. Занадто багато для
«На два головні».
— Сумніваюся, дуже сумніваюся.
«Спробуй».
Ось так, маленький гівнюк, уже краще.
— Ну, викладай.
«Відповіді на „КОЛИ“ і „ЯК“.»
Розмова ставала серйознішою.
Герман задумався.
З відповіддю на КОЛИ поки що можна було й почекати.
— Мене цікавить — ЯК? — він уважно подивився на Геру.
«Мах на мах — не забудь!»
— Хлопче, ти починаєш мене діставати.
«Добре, — голос підлітка ледь помітно змінився. — Згадай: ПІВТОРА РОКУ ТОМУ».
Герман тупо продовжував дивитися на Геру.
— І це ВСЕ? — видихнув він розчаровано. Давненько він не почував себе таким дурнем, мабуть, відтоді, як зазнав фіаско в ліжку з повією близько року тому.
Маленький виродок його просто
Герман намагався зосередитися на своїх фінансових справах, що виражалося в перекладанні з місця на місце бланків рахунків, якихось документів і кредитних карток. При цьому його думки витали десь дуже далеко.
У минулому.
Ніяких особливо пам’ятних подій тоді не відбулося. Чому саме півтора року? Може, хлопчисько дійсно його тільки дражнив?